вірю, щоб так швидко й дуже залюбитись можна було. Котл. НП. 344.
Залю́днення, ня, с. Заселенность.
Залю́дніти, нію, єш, гл. = Залю́днитися. Залюдніла Україна. К. Грам. 32.
Залюдня́ти, ня́ю, єш, сов. в. залю́днити, ню, ниш, гл. Заселять, заселить.
Залюдня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. залю́днитися, нюся, нишся, гл. Заселяться, заселиться.
*Залю́лювати, лю́люю, єш, гл. 1) Прикурить, заимствовать огонька. Можна у вас залюлювати? Крим. 2) Тянуть, покуривать трубку. Пир. у., Конон.
Залю́ляти, ляю, єш, гл. Убаюкать. Заколишу, залюляю, сама піду погуляю. Мил. 37.
Залю́патися, паюся, єшся, гл. Замочиться, забрызгаться сильно. Вх. Уг. 239.
Залю́тий, а, е = Лю́тий. Зімонька-зіма та залюта була. Нп. Волч. у. Слов. Д. Эварн.
Залютува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Запаять. 2) Засвирепствовать. Уже осінь; незабаром зіма залютує. Шевч. II. 163.
Залютува́тися, ту́юся, єшся, гл. Прийти в ярость.
Заляга́ння, ня, с. 1) Указывает действие по значению глагола заляга́ти. 2) Засада. Залягання на гординця. К. ЦН. 170.
Заляга́ти, га́ю, єш, сов. в. залягти́ *и залячи́, ля́жу, жеш, гл. 1) Занимать, занять место, покрывать, покрыть собою. Геть! бач, моє місто залягла. Мнж. 143. Сиві кабани усе поле залягли. Ном., стр. 292. № 54. Великая худобонька все подвір'я заляже. Чуб. V. 163. 2) Полечь. Не одного тепер ляха голова заляже. Макс. (1834). 123. 3) Заваливать, завалить. Сирая земля двері залегла. Мет. 150. 4) Залегать, залечь. Заліг, як собака в грубі. Ном. № 11762. Заляжу до завтрього. К. ЧР. 286. 5) Заседать, засесть (в засаде). Мнж. 141. Залягли вони на нас у балці. К. ЦН. 191. Та ж за ордою пан Хмельницький вгнався. Він у Ведмежих Лозах залягав. К. ПС. 110. 6) Затихать, затихнуть (о ветре). Вітерець заліг десь, тиша. МВ. II. 49. 7) Оставаться, остаться без обработки. Ця нива ще торік залягла. Борз. у. *8) Слечь, заболеть. Залягла моя дівчина уже тиждень. Сл. Яворн. *9) Ніс залі́г. Заложило в носу. Лип. у., с. Ситківці. *10) Морск. о ветре: улегаться, улечься. Вітер залягає, а тоді починається новий. Коли ж переходить з вітра на піввітер, тоді він перелягає. Херс Нік.
*Заля́каний, а, е. Запуганный. Нік.
*Заля́каність, ности, ж. Запуганость. Правда, ніхто не допитувався, як вона зросла і як живе тепер, відки походить ота її забитість та заляканість. Франко.
Заляка́тися, ка́юся, єшся, гл. Испугаться. А я молоденька залякалася, та в новую світлоньку заховалася. Чуб. V.
Заля́кувати, кую, єш, сов. в. заляка́ти, ка́ю, єш, гл. Запугивать, запугать. Наскакуєш, щоб дух мій залякати. К. Іов. 23.
*Заля́мити, млю, миш, гл. Зацепить, захватить. Желех.
Залямува́ти, му́ю, єш, гл. Окаймить. Черк. у.
Заля́мчитися, чуся, чишся, гл. О волосах: сбиться. Але-ж то як у тебе залямчилось волосся, трудно і гребінцем потягти. Брацл. у.
Заля́́пати, паю, єш, гл. 1) Захлопать. Заляпа деркачами (півень крилами) і «куку-рі-кууу!». Сим. 212. 2) Забрызгать грязью.
Заляпоті́ти, почу́, ти́ш, гл. 1) Захлопать (быстро, учащенно). 2) Закапать (учащенно).
Заля́скати, каю, єш, гл. 1) Захлопать, защелкать. 2) Зарукоплескать. Публіка… заляскала в долоні. Левиц.
Заляскоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Учащенно захлопать, защелкать. 2) Быстро заговорить; чаще: закричать резким голосом. Як заверещить, заляскотить на мене. Г. Барв. 300.
Залячи́, жу, жеш, гл. = Заляга́ти.
Залячи́ся, жуся, жешся, гл. Вгнездиться, расположиться в норе. Скверщок заляжеся в нових будинках. Вх. Лем. 415.
Заляща́ти, щу́, щи́ш, гл. = Заляскоті́ти. Як закричить, залящить! Кв. I. 125. Козаки зареготались, аж луна по
