Додава́ти, додаю́, є́ш, сов. в. дода́ти, да́м, даси́, гл. Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить; придавать, придать. До цього кожуха він мені додає п'ять карбованців. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс. (1849). 85. Додава́ти ра́ди. Советоваться. Стали ради додавати, відкіль Варни доставати. Гол. I. 3. — ре́шту. Доконать. Піп йому додав решту: аж у Сібір завдано. Лебедин. у. — рук. Употребить усилие, приложить старание. Додай рук, то вимиєш до-діла. Полт. у. — слова́ми. Донимать речами. Нажене Немерівну, то й не б'є, та все її словечками додає: чи ти в мене служаночки не маєш? Чуб. V. 894.
Додава́тися, даю́ся, єшся, сов. в. дода́тися, да́мся, даси́ся, гл. Прибавиться, приложиться. Лучче шукайте царства божого, а се все додасться вам. Єв. Лк. XII. 30.
Додави́тися, влю́ся, вишся, гл. Давя дойти до кого, чего. В сказке. Кіт давай зараз миші давити, давай давити, та додавивсь до самого їхнього (мишачого) царя. Мнж. 56.
*До́даний, а, е. Прибавленый. Сл. Нік.
*До́да́ння, ня, с. Прибавление. Сл. Дубр.
Додатко́вий, а, е. Прибавочный.
*Дода́шні(и)й, ня, нє. Положительный. Сл. Дубр.
Дода́ток, тку, м. Прибавление, добавление, прибавка. Нум міняться на коні! Кілько додатку хочете? Каменец. у. В дода́ток. В додачу; к тому же, при том. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був великий характерник. Стор. I. 97. *На дода́ток. К тому же. Херс. Нік. Ум. Дода́точок. І курочку дарую, а півничка в додаточку — люби мене, мій батечку. Млр. л. сб. 345.
Додба́ти, ба́ю, єш, гл. Дополнить. Ніхто його не додбає, а ні розруйнує. Шевч.
Доде́ржати, ся. См. Додержувати, ся.
Доде́ржування, ня, с. Соблюдение.
Доде́ржувати, жую, єш, сов. в. доде́ржати, жу, жиш, гл. 1) Додерживать, додержать, придерживать, придержать. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала з вечора до світа. Мет. 45. 2) Соблюдать, соблюсти. Фарисеї і всі жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших. Єв. Мр. VII. 3. 3) Придерживаться, придержаться. Додержуй корчми! (Ирония). Ном. № 11666. 4) Доде́ржати сло́ва. Сдержать слово. Додержав таки Кирило Тур свого слова, що все хваливсь тою Чорною Горою. К. ЧР. 417. Постіль буде шовкова, додержить ляшок слова. Мет. 9. 5) Доде́ржувати ві́рности. Оставаться верным. Додержав їй вірности 24 роки. К. МХ. 5. 6) Доде́ржувати ва́рти. Сторожить, быть на часах, держать сторожу. Бенькетує шляхта, іграючи в карти, а козаки лейстровики додержують варти. К. Досв. 10.
Доде́ржуватися, жуюся, єшся, сов. в. доде́ржатися, жуся, жишся, гл. 1) Сохраняться, сохраниться. Додержалося до нашого часу воно. 2) Соблюдаться, соблюстися.
Додзвони́тися, ню́ся, нишся, гл. Дозвониться.
Додзьо́бувати, бую, єш, сов. в. додзьо́бати, баю, єш, гл. Доклевывать, доклевать. Грушку додзьобав. К. Дз. 140.
Доди́батися, баюся, єшся, гл. Ходить (о старике), пока случится беда.
Доди́бувати, бую, єш, сов. в. доди́бати, баю, єш, гл. Доходить, дойти с трудом. А я ледве додибала до вашої хати. Шевч. 112.
Додивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. додиви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Присматриваться, присмотреться. А дячки додивляються, читать книги помиляються. Чуб. V. 1166. 2) Досматриваться, досмотреться, замечать, заметить. Ольга додивилась, що на тому молодому лиці не видко було й сліду сміху. Левиц. Пов. 137.
Доді́вчити, чу, чиш, гл. Сохранить девственность, пробыть девушкой до самого выхода замуж. Вх. Лем. 410.
*Доді́льний, а, е. Дельный, порядочный, правильный. Сл. Нік. Доді́льна соро́чка. Рубаха цельная из односортного полотна без пі́дточки. Чуб. VII. 426.
