кожному догонить. Каменец. у. Він не повинен догонити. Каменец. у.
Дого́нь, ні, ж. = Догі́н. Змій як прокинеться, як пішов у догонь; нагнав, одняв. Рудч. Ск. I. 86.
Дого́ня, ні, ж. = Дого́нь. Рудч. Ск. I. 88.
Догори́, нар. Вверх. Як летіла ворона догори, то й крякала; а як на діл, то й крила опустила. Ном. № 1462. Колос повний до землі гнеться, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Догори́ нога́ми. Вверх ногами. Ном., стр. 63. Догори́ че́рева. Навзнич. Крутнувсь догори черева. Ном. № 1833. Лягти́ догори́ че́рева. Лечь на спину. Підеш собі у сад, ляжеш долі догори черева під грушею. Греб. 402.
Догорі́лий, а, е. Догоревший.
Догорі́ти. См. Догоря́ти.
Догорюва́ти, рю́ю, єш, гл. Дожить с горем пополам. І коли вже я свого віку гіркого догорюю? Славяносерб. у.
I. Догоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. догорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Догорать, догореть. Дещо. 60. Сосонка горить, дівчина говорить; сосна догоряє, дівчина вмірає. Чуб. V. 394.
II. Догоряти. См. Догаря́ти.
*Дого́стрювати, рюю, єш, сов. в. догостри́ти, рю́, риш, гл. Доострять, доострить. Сл. Нік.
*Дого́ювати, гоюю, го́юєш, сов. в. дого́їти, го́ю, го́їш, гл. Долечивать, долечить. Сл. Нік.
До́грабки, ків, мн. Конец сгребания, уборки сена. Вх. Лем. 410.
Дограва́ти, граю́, є́ш, сов. в. догра́ти, гра́ю, єш, гл. Доигрывать, доиграть. Дід до вечора дограв, а увечері став іти додому. Грин. II. 59.
Дограва́тися, граю́ся, є́шся, сов. в. догра́тися, гра́юся, єшся, гл. Доигрываться, доиграться.
Догріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. догребти́, бу́, бе́ш, гл. Догребать, догресть.
Догріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. догребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. Догребаться, догресться.
Догріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. догрі́ти, грі́ю, єш, гл. Достигать, достигнуть своим теплом. Та хатонька (труна) без дверей і без віконець: туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.
Догрі́матися, маюся, єшся, гл. Докричаться на кого-нибудь. Догрімаєшся ти, що й я на тебе грімну.
Догрі́ти. См. Догріва́ти.
Догрома́джувати, джую, єш, сов. в. догрома́дити, джу, диш, гл. Оканчивать, окончить сгребать (сено).
Догрома́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. догрома́дитися, джуся, дишся, гл. Сгребать, догрести до чего-либо.
Догря́катися, каюся, єшся, гл. Достучаться, а в переносном смысле: добиться, достичь, добыть. Де ж то він догрякався? Бач, прохав, і таки здобувся. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Догука́тися, ка́юся, єшся, гл. Дозваться, докричаться. А ні достукаєшся, а ні догукаєшся. Киев. Насилу догукався хлопця. Васильк. у.
Догу́лювати, люю, єш, сов. в. догуля́ти, ля́ю, єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. III. 122.
Догу́люватися, лююся, єшся, сов. в. догуля́тися, ля́юся, єшся, гл. Догуливаться, догуляться. Вже козачка в корчмі догулялась, що шинкарка в потилицю виганяла. Догуляються так до четверга. Грин. III. 453.
Догуркоті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. = Догу́ркатися.
Догу́ркуватися, куюся, єшся, сов. в. догу́ркатися, каюся, єшся, гл. Достукиваться, достучаться. Їде милий на коні, під вікно він під'їжжає та й достукується, та й догуркується. Лавр. 26.
До́ґа, ґи, ж. = Кле́пка (в деревянной посуде). Шух. I. 249.
Доґе́дзґатися, ґаюся, єшся, гл. Докапризничаться.
Доґле́бати, баю, єш, гл. Доплестись, дотащиться. Осе нам треба ше якось доґлебати додому, ше верстив буде з п'ять. Брацл. у.
*Дода́ваний, а, е. Прибавляемый. Сл. Дубр.
Додава́ння, ня, с. 1) Прибавление, *прибавка. *2) Арифм. Сложение. Сл. Нік.
