дай же, боже, в поході умерти, там нікому доглянути жовнірської смерти. Чуб. V. 1006.
Догляда́тися, да́юся, єшся, сов. в. догля́дітися, джуся, дишся, гл. Присматриваться, присмотреться, досматриваться, досмотреться. Як до дна доглядаться, так за Дунай убіраться. Ном.
Догля́дач, ча, м. Надзиратель, надсмотрщик.
Догля́дачка, ки, ж. Надзирательница, надсмотрщица. Левиц. Пов. 123, 254. От чортова доглядачка! Таки й вздріла. Кв.
Догля́діти. См. Догляда́ти.
Догля́дник, ка, м. = Догля́дач. Доглядник древньої будівлі. К. ПС. 16.
Догля́нути. См. Догляда́ти.
Догма́т, ту, м. Догмат. І нам сліпим передали свої догмати. Шевч.
Догна́ти. См. Доганя́ти.
Догнива́ти, ва́ю, єш, сов. в. догни́ти, нию́, є́ш, гл. Догнивать, догнить. Над ним і хрест зогнувшися стоїть, догниває. Млр. л. сб. 96.
Догові́р, во́ру, м. 1) Договор, условие. Напишемо листи, вічні договори, гострими шаблями. К. Досв. 153. *Складати —. Заключать договор. Сл. Нік. 2) Поперек. Я ж тобі сказала при твоєму роду, щоб не було послі мені договору, бо в мене худоби не буде, візьмуть мене, серце, й так люде. Мет. 47.
Догові́рний, а, е. Заключающийся в договоре, причитающийся по договору, договорный.
Договори́ти, ся. См. Догово́рювати, ся.
*Догово́рчий, а, е = Догові́рний. Сл. Нік.
Догово́рювати, рюю, єш, сов. в. договори́ти, рю́, риш, гл. Договаривать, договорить, оканчивать, окончить речь. Ще він не договорив слова. К. Іов. 4.
Догово́рюватися, рююся, єшся, сов. в. договори́тися, рюся, ришся, гл. Договариваться, договориться. Хто мовчить, той двох навчить, а хто говорить, той договориться. Ном. № 5954. Договорились до синього пороху. Ном. № 13092.
*Договоря́тися, ря́юся, єшся, гл. = Догово́рюватися. Почали договорятися: договорились за сто карбованців… Крим.
Дого́да, ди, ж. 1) Угодливость, угождение. Вона все сподівалась, що своєю покірностю, своєю догодою чоловікові і його гостям вона верне його любов. Левиц. I. 501. 2) Удобство, довольство. Рк. Левиц.
Догоджа́ти (догожа́ти), джа́ю (жа́ю), джа́єш (жа́єш), сов. в. догоди́ти, джу́ (жу́), ди́ш, гл. Угождать, угодить. Вернулось бурлацтво шляхті догожати. К. Досв. 25; Господь не може людім догодити: то дощу просять, то кажуть — багато вже. Каменец. у.
Догоди́ти. См. Догоджа́ти.
Догоди́тися, жу́ся, дишся, гл. Доугождать. Не день, не два, як панові, Микиті годила. Догодилась титарівна до самого краю. Шевч. 570.
Дого́дливий, а, е. Угодливый, услужливый.
Дого́дне, нар. Удовлетворительно, как следует; удобно. Вона нічого не вміє, а ні плаття вигладить, а ні вслужити догодне. МВ. I. 25.
Дого́дний, а, е = Догі́дний.
Догодо́вувати, вую, єш, сов. в. догодува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Докармливать, докормить. Догодуй бжолу до Івана (19 апр.), то вона наряде тебе як пана. Ном. № 432. 2) Довоспитывать, довоспитать. А мене пан взяв догодувати. Я виросла, викохалась у білих палатах. Шевч. 356.
Догожа́ння, ня, с. Угождение.
Догожа́ти = Догоджа́ти.
Догожда́ти, да́ю, єш, гл. = Догоджа́ти. Догождаю, як чирякові на роті. Ном.
Дого́їти, го́ю, їш, гл. Долечить, заживить рану, нарыв и т. п.
I. Дого́нити, ню, ниш, гл. = I. Доганя́ти. 1) Ой ти зоре та вечірняя, чом нерано ізіходила, чом місяця не догонила? Лавр. 2. Вже погоня її догонила. Млр. л. сб. 283. 2) От став той хлопець гнать козу. Тілько що став до воріт догонити, а вже стоїть той дід на воротях. Рудч. Ск. I. 43.
II. Дого́нити, ню, ниш, гл. = II. Доганя́ти. Ніхто нічим тобі не дожене. Як узяв мені догонить. Черк. у. Він
