тий. Чуб. V. 118. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва. Чуб.
Догане́ць, нця́, м. Ум. от II. Дога́н.
Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка, ки, ж. Ум. от дога́на.
*Дога́нний, а, е. Упречный, порочный, из'янный. Желех.
I. Доганя́ти, няю, єш, сов. в. догна́ти, дожену́, неш, гл. 1) Догонять, догнать, нагонять, нагнать. Запрягайте коні в шори, коні ворониї; доганяйте літа мої, літа молодиї. Мет. 106. Швидко іди ти, — доженеш лихо; іди тихо, — тебе дожене лихо. Ном. № 8048. 2) Догонять, догнать, пригонять, пригнать. Та як догнав до Смілянської греблі, вони й вскочили у Смілу. ЗОЮР. I. 135. 3) В какой-либо работе, сопряженной с прохождением пространства (напр., косьба): доходить, дойти до конца. Батько не догнав постаті, занедужав. Г. Барв. 232.
II. Доганя́ти, ня́ю, єш, гл. Укорять, находить недостатки, порицать. Горнець котлові доганяє, а обоє смільні. Ном. № 8006.
Догари́катися, каюся, єшся, гл. = Догарю́катися. Ніяк не догарикаєшся, щоб прибив защіпку до дверей. Богод. у.
*Догарто́вувати, вую, єш, сов. в. догартува́ти, ту́ю, єш, гл. Докаливать, докалить. Сл. Нік.
Догарцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Допрыгаться, доскакаться. А що, догарцювався, що й ногу вибив! Харьк. у.
Дога́рювати, рюю, єш, гл. Догорать. Одно перегарує, а друге не догарує. НВолын. у.
Догарю́катися, каюся, єшся, гл. Добиться чего частым напоминанием.
I. Догаря́ти = Догоря́ти.
II. Догаря́ти и догоря́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Интересовать, сильно занимать, затрагивать. Дівка засватана, то її не догаряють вечерниці. Звягел. у. Більш нікому не догоря, як тобі, родичеві. Новомирг. 2) Допекать, донимать. Його нічого не догаряє, то що йому. НВолын. у. Жінка йому цупко догаряє за свою худобу. Волын. г.
Дога́яти, га́ю, єш, гл. — кого́. Задержать до известного времени. До вечора мене догаяв і таки не віддав грошей. Харьк. г.
Дога́ятися, га́юся, єшся, гл. Замедлить до известного времени. Догаявся, що вже й ніч. Харьк. г.
Догина́ння, ня, с. Догибание.
Догина́ти, на́ю, єш, сов. в. догну́ти, ну́, не́ш, гл. Догибать, догнуть.
Догі́дний, а, е. Пригодный, годный. Таке догідне, що тільки на смітник повикидать. Ном. № 6548.
Догі́н, го́ну, м. Погоня. Що сили в їх стало, побігли в догін. Сніп. 161.
Догла́джувати, джую, єш, сов. в. догла́дити, джу, диш, гл. Доглаживать, догладить.
Догледа́ти, догле́діти = Догляда́ти, догля́діти. Стор. I. 258. Вона і зробить усе і догледить усього. МВ. II. 19. Або ти не мав часу догледіти? НВолын. у.
Догледа́тися, догле́дітися = Догляда́тися, догля́дітися.
Доглу́патися, паюся, єшся, гл. С трудом сообразить, понять что-либо, *добраться до смысла. Франко.
До́гляд, ду, м. Присмотр, надзор; попечение, уход. Чуб. I. 271. Левиц. Пов. 119.
Догляда́ння, ня, с. Присматривание. Ум. Догляда́ннячко. Грин. III. 279.
Догляда́ти, да́ю, єш, сов. в. догля́діти, джу, диш и догля́нути, ну, неш, гл. Присматривать, присмотреть; надзирать, стеречь; заботиться, позаботиться о чем. Будеш ти в мене хату помітати, малих діток доглядати. Мет. 346. Господи моєї доглядає Елизар із Дамаска. К. Св. П. I. кн. М. XV. 2. Нащо вас кохав я, нащо доглядав? Шевч. 3. І я цілу ніч не спала та його доглядала, та й не доглянула: побіг мов божевільний. Рудч. Ск. II. 152. Дітки дрібненькі, — треба його доглядіти. Хата. 102. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. Ном. № 9969. Догляда́ти душі́, догляда́ти сме́рти. Присматривать за умирающим и совершать все в этом случае необходимое. Ой я буду, брате, в степу помірати, та нікому буде, брате, смерти доглядати. Мет. 447. Занедужав чумаченько, задумав умерти, та нікому чумакові доглядати смерти. Мет. 458. Ой не
