ние, удовольствие. Не соблюдаєте божого закону, довольности всячеськія собі вигадуєте. Лепкий.
Доволя́ти, ля́ю, єш, гл. = Дово́лити.
Довоми́на, ни, ж. = Домови́на. Зроби… довомину, а я піду до попа, щоб прийшов завтра поховати. Чуб. II. 541.
Довоюва́тися, вою́юся, єшся, гл. Довоеваться. Вони воювали, та й довоювались, що ляхам та недоляшкам в неволю достались. К. Досв. 11.
До́вшати, шаю, єш, гл. Удлиняться, становиться длиннее. Великі світлиці (здавалось у сні) ширшали, довшали. Левиц. Пов. 539.
До́вше, нар. 1) Длиннее. 2) Дольше. Скрипуче колесо довше ходить. Ном. № 8157. Ум. До́вшенько. Я б і довшенько посиділа, так мати лаятимуть. Васильк. у.
До́вший, а, е. 1) Ср. ст. от до́вгий. Хороша (пісня), коли б трохи довша. Ном. № 13854. *2) Порядком долгий, длинный. — час. Порядочное время. Ум. До́вшенький.
Дов'яза́ти. См. Дов'я́зувати.
Дов'я́зувати, зую, єш, сов. в. дов'яза́ти, жу, жеш, гл. Оканчивать, окончить связывать. Ми дов'язували сьогодні пшеницю. — А ми свою ще вчора дов'язали. Змиев. у.
Дога́вкатися, каюся, єшся, гл. Долаяться.
До́га́д, ду, м. Догадка. Аби погад, то вийде й догад. Посл. Не в до́га́д. Невдомек. І не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу. К. ЧР. 26. На до́га́д зна́ти. Догадываться. Ще соколонько не долітає, а батенько на догад знає. Мет. 150. На до́га́д каза́ти. Говорить намеками. На до́га́д дава́ти. Намекать. Дає тому на догад. Мнж. 109.
Догада́ти, да́ю, єш, гл. Догадаться. А Кішка Самійло чогось догадав, за бідного невольника ланцюгами втроє себе приняв, полуночної години дожидав. Дума.
Догада́тися. См. Дога́дуватися.
Догаджа́ти, джа́ю, єш, гл. Угождать. Подольск. г.
До́га́дка, ки, ж. Догадка. Треба якось одвернути оці його догадки. Рудч. Ск. I. 133. Ум. Дога́дочка. МВ. II. 99. См. До́га́д.
Дога́дливий, а, е. Догадливый, сметливый. Тогді ляхи, мостивиї пани, догадливі бували, усі по лісах, по кущах повтікали. ЗОЮР. Оттоді то вдова недогадлива бувала, ще у другого козака правди питала. Мет. 423.
*Дога́дничка, ки, ж. Догадливая. А моя то бабонька та догадничка. Нп.
Дога́дочка, ки, ж. Ум. от до́га́дка.
Дога́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. догада́тися, да́юся, єшся, гл. 1) Додумываться, додуматься, домыслиться. Вкупі працювали, брат із братом брався; що одна в нас мати, ти не догадався. К. Досв. 137. На злеє не учи нікого, — і сам догадається. Ном. № 2873. 2) Догадываться, догадаться, смекать, смекнуть, соображать, сообразить. Мела хату, мела сіни, да й засміялася, вийшла мати води брати, да й догадалася. Мет. 72. Ой вийду я та гукну я, а ти догадайся: як зачуєш мій голосок, хутшій поспішайся. Чуб. III. 148.
Дога́їти, гаю, єш, гл. = Дога́яти. Сами себе до ночі догаїте. Грин. III. 432.
Дога́їтися, гаюся, єшся, гл. = Дога́ятися.
I. Дога́н, ну, м. = Дога́на. К. Псал. 106.
II. Дога́н, ну, м. = Дуга́н. Желех. Ум. Дога́не́ць. Желех.
Дога́на, ни, ж. 1) Порицание, хула; упрек. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Ном. № 5686. 2) Недостаток, порок. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Чуб. V. 1139. Дога́ну да́ти. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостаток. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Мет. 317. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Чуб. V. 1157. Свита добра, ніхто догани не дасть. Борз. у. Ум. Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небага-
