Додля́тися, для́юся, єшся, гл. Домедлить, домешкаться. Додлялись таки, поки дощ пішов. Черниг. у.
Додму́хатися, хаюся, єшся, гл. Дуть до чего-нибудь, до какого-нибудь случая.
Додмухну́ти, хну́, не́ш, гл. Додуть до чего-либо.
Додо́лу. Єв. І. VIII. 6. См. Діл. Ум. Додо́лку, додо́лоньку, додо́лочку. Чуб. V. 364.
Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку, нар. Ум. от додо́му.
Додо́му, нар. Домой. Іде додому мій миленький. Мет. Прихожу я додому, — нема мого пана. Чуб. V. 1. Уже сонце на лану, я додому полену. Чуб. III. 248. Ум. Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку. Вернись, сину, додомоньку, змию тобі головоньку! Бал. 30. Кличе мати сина з коршми додомочку. Чуб. V. 33. Вони напасуться, водиці нап'ються і додомку притрясуться. Мил. 41.
Додрібуши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Делать быстро следующие одно за другим движения до какого-либо времени, случая. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити… Добрібушився москаль, що батьків бич та зачепив москалевого. Грин. II. 207.
Додру́жбити, блю, биш, гл. Пробыть дру́жбою (см. Дру́жба во 2-м знач.) до какого-либо случая. І ти дружбо, і я дружбо, оба сьмо сі дружби, ой вже ми ся додружбили вояцької служби. Гол. II. 803.
*Додруко́вувати, вую, єш, сов. в. додрукува́ти, ку́ю, єш, гл. Допечатывать, допечатать. Сл. Нік.
Доду́мувати, мую, єш, сов. в. доду́мати, маю, єш, гл. 1) Окончить думать. Ще й не додумала Христя своїх думок. Мир. Пов. I. 158б. 2) Придумывать, придумать. Пішов… додумать, як би то скувать кайдани на римлян. Шевч. 642.
Доду́муватися, муюся, єшся, сов. в. доду́матися, маюся, єшся, гл. Додумываться, додуматься. Думаю, не додумаюсь. Г. Барв. 390.
Дожартува́тися, ту́юся, єшся, гл. Дошутиться. От ви й дожартувалися з своєю унією. Хата. 154.
Дожа́ти, ся. См. Дожина́ти, ся.
Дожда́ти, жду́, де́ш, гл. = Діжда́ти. Ой як дождеш до осени, буду я твоя. Чуб.
Дожда́тися, жду́ся, дешся, гл. = Діжда́тися. Ждав, ждав змій, та й не дождався. Рудч. Ск.
Доже́вріти, рію, єш, гл. Дотлеть, догореть без пламени.
Дожива́ти, ва́ю, єш, сов. в. дожи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Доживать, дожить. Бог його зна, як мені й віку доживати. ЗОЮР. I. 9. Доживать, дожить до чего, дождаться. Може доживу я, що на Україні людську воленьку побачу. К. Досв. 168.
Дожива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. дожи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. Доживаться, дожиться. Бачимо, бачимо, вразький сину, — дармо, що ти гетьман, — до чого ми в тебе дожилися. К. ЧР. 375.
*Доживо́тне, нар. Пожизненно, до конца дней.
*Доживо́тній, я, є. Пожизненный.
*Доживо́ття, нар. = Доживо́тне. Ор. Лев.
Дожида́ння, ня, с. Ожидание. Вранці у їх весіллячко, кінець дожиданню. Млр. л. сб. 145. Помертвіють люде від страху та дожидання. Єв. Л. XXI. 26.
Дожида́ти, да́ю, єш, сов. в. ді(о)жда́ти, жду́, деш, гл. Дожидать, дождаться, ожидать, поджидать. Добре роби, доброго й кінця дожидай. Ном. № 7178. Ой я тебе, козаченьку, що-дня дожидаю. Мет. 7. Щоб ти не діждав сонечка праведного побачити! Ном. № 3770. Не діждуть вони сього, невірні душі! К. ЧР. *А не ді́ждеш! А не ді́жде! Не исполнится (чье-либо) желание, чорта с два. Тобіл.
Дожида́тися, да́юся, єшся, сов. в. ді(о)жда́тися, жду́ся, де́шся, гл. Дожидаться, дождаться, ожидать. Дожидайся ж мене, серденятко моє, гей, та до себе в гості. Мет. 23. Ой діждуся я вечорини, та й піду я до дівчини. Лавр. 144. Коли б Марка діждатися! Шевч. 112.
Дожи́н, ну, м. Конец жатвы.
Дожина́ння, ня, с. Дожинание.
Дожина́ти, на́ю, єш, сов. в. дожа́ти, дожну́, не́ш, гл. Дожинать, дожать. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч.
