Дожина́тися, на́юся, єшся, сов. в. дожа́тися, жну́ся, не́шся, гл. Дожинать, дожать до известного предела. Пішла в поле жать. Дожалася до долини, — сіла спочивать. Грин. III. 314.
*Дожи́нки, ків, м. мн. Окончание жатвы.
*Дожи́ночний, а, е. Употребляемый при окончании жатвы. Дожиночні пісні.
Дожирува́тися, ру́юся, єшся, гл. Дошалиться. Дожирувалися, що й миску з столу звалили. Харьк. г.
Дожи́ти. См. Дожива́ти.
Дожи́тися. См. Дожива́тися.
Дозбіра́ти, ра́ю, єш, гл. Окончить собирать. Підожди, ось дозбіраю остатні яблука, то й підемо.
Дозві́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. дозві́датися, даюся, єшся, гл. Наведываться, наведаться, посещать, посетить. Сивий орле, сивий орле, ти всюди літаєш, ачей ти ся до милого мого дозвідаєш. Гол. III. 391.
До́звіл, волу, м. Позволение, разрешение. То прошу ж у вас дозволу бувати в гостях у ваших рідних. Левиц. Пов. 329.
Дозві́лля, ля, с. 1) Досуг, свободное время. Троянці покотом лежали і на дозвіллі добре спали. Котл. Ен. Так на дозвіллі добре виспавсь. Черк. у. 2) Приволье. У лісі на дозвіллі, то добре волам пастись. Черк. у.
Дозві́льний, а, е. Привольный.
*Дозво́ле́нний, а, е. Разрешенный, позволительный. Пр. Пр.
*Дозво́ле́нність, ности, ж. Допустимость. Пр. Пр.
Дозво́лити. См. Дозволя́ти.
Дозволі́ння, ня, с. = До́звіл. Левиц. I. 310. За господським дозволінням, за риб'ячим приказанням, щоб було гризище, кісілище і бухан хліба. Рудч. Ск. II. 86.
Дозволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозво́лити, лю, лиш, гл. Позволять, позволить, дозволять, дозволить, разрешать, разрешить. Не дозволяв говорити бісам. Єв. Мр. I. 34. Не дозволю кров людськую марне розливати. К. Досв. 218.
Дозе́мний, а, е. Длиной до земли. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка. Св. Л. 10.
Дозира́ти, ра́ю, єш, сов. в. дозрі́ти (дізрі́ти), рю́, ри́ш, гл. 1) = Догляда́ти, догля́нути. Вх. Лем. 410. Не будеш діток моїх дозирати. Мет. 351. Треба пильно тих лукавих ходів дозирати. К. Досв. 201. 2) Видеть, увидеть. Вх. Уг. 236.
Дозира́тися, ра́юся, єшся, гл. = Догляда́тися. Г. Барв. 523. Набере та й несе: хто там хиба дозирається. Лебедин. у. Ти до моєї пелени не дозирайся. Черниг. г.
Дозімува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Дозимовать, дожить зиму. 2) Докормить до конца зимы скот. Шкапина здихає і нічим дозімувати, — позичте хоч в'язку сіна. Грин. II. 208.
Дозі́р, зо́ру, м. Досмотр, присмотр, надзор. Стор. МПр. 70.
*Дозі́рний, а, е. Зоркий. Дозірне око має: тільки гляне, зараз побачить, де що не так. О. Пч. См. Дозо́рний.
Дозі́рній, я, є. Бывающий до зари, ранний. Я вмивала своє личко раннєю дозірньою росою. Левиц. I. 37.
Дознава́ння, ня, с. 1) Узнавание. 2) Испытание, исследование.
Дознава́ти, наю́, є́ш, сов. в. дозна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Треба піти до кузні дознати, чи віз уже готовий. Змиев. у. Нихто не може дознати божої тайни. Чуб. III. 366. Ой коли б же я дознала свою гірку долю, не пішла б же я і заміж, не пішла б ніколи. Мет. 307. Да́ти му́дрости дозна́ти. Исполнить мудростью. Святого бога просить-хвалить, щоб дав їм мудрости дознати, — гетьмана доброго обрати. Шевч. 234. 2) Узнавать, узнать, испытывать, испытать, изведывать, изведать. Дознавали наші предки тяжкої наруги. К. Досв. 16. Ми родимось турботи дознавати. К. Іов. 11. Під час пригоди дознати приятеля. Ном., стр. 289, № 9528. См. Дізнава́ти.
Дознава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. дозна́тися, на́юся, єшся, гл. Узнавать, узнать. Ледве лихо дозналося, де люде живуть. Ном. № 2009. Думав, що вона його любить так, як він її. А далі й дознавсь, що вже щось непереливки
