з жінкою. Рудч. Ск. I. 172. См. Дізнава́тися.
Дозоло́чувати, чую, єш, сов. в. дозолоти́ти, чу́, тиш, гл. Оканчивать, окончить позолоту. На дворі просо молотят, а в хаті косу золотят; на дворі домолочуют, а в хаті дозолочуют. Грин. III. 509.
Дозоля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозоли́ти, лю́, лиш, гл. Допекать, допечь кому-нибудь. Хиба я не знаю, як їм (вівцям) оцей дощ дозоля? Мир. ХРВ. 51.
Дозо́рець, рця, м. Наблюдатель, надсмотрщик, дядька.
Дозо́рний, а, е. Наблюдающий, надсматривающий, *зоркий.
Дозо́рця, ці, м. = Дозо́рець.
Дозріва́ти, ва́ю, єш, гл. Видеть, узревать. І сонця правди дозрівать в німецькі землі, у чужиї претеся знову. Шевч. 211.
*Доістори́чний, а, е. Доисторический. Сл. Нік.
Доїда́ти, да́ю, єш, сов. в. доїсти, їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть, гл. 1) Доедать, доесть. 2) Есть в достаточном количестве, насыщаться. Чого ізмарніло твоє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала? Чуб. V. 928. Як не доїси, то й святого продаси. Ном. № 9803. На ж тобі, милий, вечеру з обідом, не доїси стравою, то намагай хлібом. Чуб. III. 127. 3) Наскучать, наскучить, досаждать, досадить. Ну та й доїда клята корова, що все втікає. Каменец. у. Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син. Котл. Ен. Чи я тобі, матінко, доїла, що я в твоїй світлонці сиділа. Свад. п. Также и безлично. Виведь мене од батенька: вже мені у батенька доїло. Свад. п.
Доїдливий, а, е. Докучливый, надоедливый. Слухати доїдливих річей. Мир. Пов. II. 53.
Доїжний, а, е. Сытный.
Доїжно, нар. Сытно, достаточно еды. Чи доїжно, чи доліжно тобі? Ном. № 10387.
*Доїзд, ду, м. Под'езд. Доїзд до млина поганий, бо над річкою берег крутий. Сл. Яворн.
Доїзджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Доїзди́ти. 1) Ой став коник приставати, до дівчини доїжджати. Нп. 2) Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця. Св. Л. 193.
*Доїзджа́чий, чого, м. Псарь, доезжачий. А ми дотепні доїзжачі, хортів годуємо та плачем. Шевч. Ясновельможний пан передягся доізжачим. Тобіл.
Доїзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. доїхати, їду, деш, гл. 1) Доезжать, доехать, под'езжать, под'ехать. Не доїздячи верстов зо дві чи зо три до Києва, взяли вони у ліву руку. К. ЧР. 3. Не доїздячи Солодьків, коршма стоїть. Св. Л. 169. 2) Наезжать, наехать. Ой як узяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. Мет. 454. 3) Доїхати кінця́. а) Насолить. *б) Прикончить. А вже я тобі доїду кінця! Ном. № 3651.
Доїльниця, ці, ж. Доильщица. Така з неї доїльниця, що боїться й до корови приступитись, а не то щоб потягти як слід. Харьк. у.
Доїння, ня, с. Доение. Змиев. у.
Доїсти. См. Доїда́ти.
Доїстися, їмся, їси́ся, гл. Доссориться. Зпершу почали жартувати, а потім доїлися до того, що один другому і очі захаркали.
Доїти, дою́, їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.
Доїтися, до́юся, їшся, гл. Доиться. Приспоряй, господи, божу росу, щоб коровки доїлися. Ном. № 11577.
Доїхати. См. Доїжджа́ти.
До́йда, ди, ж. Охотничья собака, ищейка. Закр. Лис хвостом виляє, як дуже дойда налягає. Котл. Ен. IV. 10.
До́йка, ки, ж. Мамка, кормилица в Угорщине. Вх. Уг. 236.
Дойма́ти, ма́ю, єш, сов. в. дойня́ти, дойму́, ме́ш, гл. = Дійма́ти.
I. До́йна, прил. = Ді́йна.
*II. До́йна, ни, ж. 1) Дойна, румынская песня. Копила колише, дойни волоської співає. Черемш. 2) Танец.
Дойни́к, ку́, м. = Дойня́к. Гол.
Дойни́ця, ці, ж. = Дійни́ця. Мет. 212. Млр. л. сб. 269. Мет. 341. Ум. Дойни́чка.
