»Чи не би́ла ма́ти?«
Ста́нуть собі, обіймутця, —
Співа́ солове́йко;
Послу́хають, розійдутця, —
Обо́е раде́нькі.
Ніхто́ того́ не поба́чить,
Ніхто́ не спита́е:
»Де́ ти була́, що́ роби́ла?«
Сама́ собі зна́е.
Люби́лася, коха́лася,
А се́рденько мліло:
Вон́о чу́ло недо́леньку,
А сказа́ть не вміло.
Не сказа́ло — оста́лася,
День и нічъ ворку́е,
Якъ голу́бка безъ го́луба,
А ніхто́ не чу́е.
Не щебе́че солове́йко
Въ лу́зі надъ водо́ю,
Не співа́е чернобріва,
Сто́я підъ вербо́ю;
Не співа́е, — якъ сирота́,
