Цю сторінку схвалено
Вертають до мене помучені і без нічого — як мужики з лану.
І я смутний дрімаю на хмарах.
|
А як грім трісне, то я здіймаю чоло вгору на́ново.
І лечу, лечу на чорних хмарах…
Золотою стрілою прорізую світляні висоти.
В чорний чупер ховаються звізди, як у чорну хмару.
Студені хмари від моїх очей теплим дощем спускаються на землю.
Але сонця дійти я не годен.
І падаю з високости вдолину.
Як старий жовнір дерев'яними ногами блукає, так я блукаю.
|
А крила гояться і я знов лечу до сонця, до щастя.
І знов ріжу зводи небесні і падаю.
|
Я був щасливий.
Коли я глядів дитиною на мамині очі, як по них сунулися тихесенько пречисті хмарки щастя — я був щасливий.
А тепер на ті очі смерть долоню поклала.
А я шукаю щастя під небом і падаю…