— Мой, аді, христитси, б'ют, не дают оченаш віговорити.
— Вже по нім, Міхайлиха дає свічку, але незасвічену.
— Та шо, шо дужий — вже глина та й конец!
— А жінка ніц не плаче, змогласи дуже.
З хорім вибігла купа жінок і Касіян поміж ними. Золоті і Синиця кинулися за ними.
— Та не віховаєшси, богачю, у підтичках жіночих!
Жінки громадно облягли Касіяна.
— Не дайте мене, не дайте!
— Касіянко боїтси, а єго найліпше траба обріхтувати! Він межи богачами найгірше в'їдний.
— Боїтси, не то, шо Міхайло, цес не боявси.
— Ади, жінки — біда, ади, як плюют на Золотих.
— Ймили Петрика та й всі лягли на него.
— Не дадут таки…
— А ви чого відти мішєєтиси. Ви вмієте жінок добре бити та й жидів за пейси торгати, а як прийде направду, то стоїте подалеки та й скавулите, як щенюки.
Це вповіла публіці одна з тих жінок, що Касіяна боронила.
— А ви, віте, чому не йдете порєдок робити, аді, баби роб'є за вас порєдок.
— Які ви мудрі! Йди, віте, та й здихай, шо лайдаки межи собов змовилиси бити богачів!
Зробилася цілком днина. Хати на білім снігу
