ку жовтня у Києві розпочалися переговори між Україною і Кримом. Кримську делегацію очолював міністр юстиції А. Ахматович, українську – прем'єр-міністр Ф. Лизогуб. В ході вкрай важких переговорів було досягнуто угоди про входження Криму до складу України на правах автономної одиниці. Однак повстання Директорії проти влади гетьмана П. Скоропадського, що розпочалось в другій половині листопада, поклало край намірам приєднання Криму до України.
У добу Української Держави гетьмана П. Скоропадського було досягнуто найбільших в часи Української революції успіхів у вирішенні територіальних питань. Ставши фактичною правонаступницею УНР, Українська Держава прагнула розширитися до меж, визначених попереднюю владою в законі про адміністративнотериторіальний поділ від 6 березня 1918 р. Шляхом військових, дипломатичних, політичних, економічних заходів українську владу було поширено майже на всі українські етнографічні землі Східної (перед тим підросійської) України. Розповсюдити її не вдалося лише на невелику частину українських етнографічних земель на сході. Це сталося тому, що наступ німецько-австрійських та українських військ припинився в середині травня, не дійшовши до межі, що визначала в законі українську територію. Із стратегічних міркувань на півночі українська влада розповсюдилася на частину білоруських земель.
Адміністративно територія Української Держави поділялася на 10 губерній і 1 округ. У складі УД було утворено нові адміністративно-територіальні одиниці – Холмську губернію та Поліський округ. До Чернігівської і Харківської губерній включено нові повіти. Досягнуто принципової згоди на входження Криму до складу України на правах автономії. Проте ці територіальні зміни 1917– 1918 рр. були перетворені нанівець внаслідок поразки держав Четверного союзу та повстання Директорії УНР на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою.
