на якорі, нам салютували сімома гарматними пострілами і з судна прибула шлюпка та привезла нам пана Хага, швейцарського офіцера, котрий колись служив у Швеції, з листом від нашого Посла, який прохає нашого генерала дозволити йому проїзд у Францію, він залишився на борту»[1].
Попри виявлені Петром-Григорієм наполегливість і докладність у виконанні доручень, його шанси зростають щойно тоді, коли Станіслав Лещинський виявляє серйозні наміри включитися у боротьбу за польський престол. Представлений кардиналові Флері, Орлик залучається як дипломатичний агент, але ще не як французький регулярний службовець. Йому доручається відвезти кримському ханові листа Людовіка XV. Успішна доставка Орликом листа-відповіді із запевненнями хана підтримати наміри Франції щодо реелекції Станіслава Лещинського у Речі Посполитій поволі вводить Петра-Григорія у плани французьких урядовців[2]. Участь у таємній подорожі Станіслава у Варшаву і привезення у Версаль звістки про успішну елекцію Лещинського висувають Орлика на офіційний рівень. Призначений Лещинським його генерал-ад’ютантом, у січні 1734 р. Петро-Григорій був зарахований також на французьку військову службу[3]. Приклад Орлика лише ілюструє звичайну для Франції практику, коли чужоземні найманці в періоди військових дій становили до 20 відсотків особового складу королівської армії[4]. Петро-Григорій був зарахований на офіцерську вакансію в один з 16-ти драгунських полків (станом на 1730-ті рр.), а саме до 5-го драгунського полку, що мав назву «Генерал-полковник (драгуни)». Полком командував Бертело де Дюші, граф де Куаньї[5].
Протягом перших років служби у французькому війську Орлик продовжував надалі використовуватися Станіславом Лещинським для виконання його таємних доручень. У листі від 4 лютого 1736 р. з Відня до кардинала де Флері молодший Орлик фактично визнає двоїстість своєї ситуації на службі двох монархів: «[…] Повідомивши [французьким] міністрам про ідею, яку мав Його Величність Король Польщі, відсилаючи мене назад до Франції, і про його наміри, які я обстоюю в цій країні, я отримав на місці схвалення з боку міністрів.
- ↑ «Lundi 8 à 4 heures du matin nous avons estés sous voile un vaisseau Anglais qui avait mouillé pendant, nous a salués de 7 coups de canon rendu et sa chaloupe est venu au vaisseau et nous a amené M[onsi]eur Hage officier suisse ayant servi en Suède, venant de Constantinople avec une lettre de notre Ambassadeur, qui priait notre général de lui donner passage pour France, il est resté à bord». (Archives Nationales (далі — AN), Fonds Marines, série B/4/41, fol. 57 [1731. L’Escadre du Roy pour le voyage d’Alger, Tunis, Tripoly, du fond du Levant (Journal du vaisseau l’Espérance, capitaine Duguay Trouin (lieutenant général de l’escadre), 74 canons, 520 équipage)]).
- ↑ AMAE, CP, sous-série «Turquie», vol. 86, fol. 401v [Minute de l’expédition de Fleury à Villeneuve, Marly, le 25 janvier 1733].
- ↑ Pinard. Chronologie historique-militaire, contenant l’histoire de la création de tous les charges, dignités et gardes militaires supérieurs […] tirés sur les originaux. T. 5. Paris: «Claude Hérissant», 1762. — P. 636.
- ↑ Histoire militaire de la France / Sous la rédaction de J. Delmas. T. 2. Paris: Presses Universitaires de France, 1992. — P. 25–26.
- ↑ Pinard. Chronologie historique-militaire. P. 636–637; Colonel-Général (dragons), série 4Yc26, Paris, 10 mars 1734 // Corvisier A. Les contrôles des troupes de l’Ancien Régime. T. 3. Vincennes: Service historique du Ministère des armées — CNRS, 1970. — P. 201–202.
