Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/196

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

кі села у другій половині XIX — початку XX століття[1]. Оскільки Буяк сам був продуктом тих змін, то ці праці певною мірою написані на основі власного досвіду. Як селянський син, він зумів зберегти певну відстань до польського національного руху, бо, зокрема, свідомий був тієї великої прірви, яка відділяла польських патріотів від польських селян (виразом чого, серед іншого, була Мазурська різня 1846 р.).

Краківська ж консервативна історична школа першою започаткувала традицію радикальної ревізії польської історії. З часів Лелевеля, польська історіографія була сфокусована на національному питанні, зокрема на причинах розділів Речі Посполитій та польських повстаннях XIX ст. На відміну від цього напрямку, наприкінці 1890-х років у Кракові постало нове покоління, котре, як і творці школи «Анналів», пробувало заатакувати домінування національнополітичної історії, перенісши головний наголос своїх досліджень на соціальну, культурну й економічну історію. Буяк належав до цього покоління. Однак помимо своєї плодовитої кар’єри, він ніколи не зміг дістати професорської позиції у Краківському університеті. Про його переїзд до Львова говорили як про втечу. Біограф Буяка пов’язує його науковий успіх власне зі Львовом: Львів був неконвенційним польським містом, «де високі професійні стандарти поєднувалися з толерантністю до різноманітності і загальною демократичною перспективою»[2].

У кожному випадку, Буяку вдалося витворити академічну школу, де приматом були не національно-політичні, а соціально-економічні теми. Власне це привернуло увагу до нього і його середовища з боку школи «Анналів». Французькі історики залучили Буяка і його учнів до відомого міжнародного проекту з історії цін. Метою цього проекту було порівняння динаміки цін між 1500 та 1790 роками у 15-ти найбільших європейських містах, включно зі Львовом[3].

Школа Буяка проіснувала до 1939 р. Буякові вдалося пережити радянську і німецьку окупацію, але його школі — ні: вона, включно з його семінаром перестала існувати раз і назавжди. Однак друге, повоєнне покоління школи Анналів продовжувало звертатися до наукового доробку Буяка та його учнів[4].

Зокрема, Бродель, виступаючи у Варшавському університеті у квітні 1967 р., назвав Буяка «надзвичайним істориком». Він твердив, що Буякові та його школі належить першість у створенні соціально-економічної історії — і що у певних ділянках, зокрема, у дослідженні історії цін, дослідники цієї школи випередили англійських, французьких і німецьких істориків[5]. Броделеві приписують, що

  1. ↑ Buajk F. Żmiąca. Wieś powiatu Limanowskiego (Kraków: G.Gebethner i Spółka, 1903); ejusd., Rozwój wsi zachodnie-galicyjskiej w drugiej polowie XIX w. // Bujak F. Z odległej i bliskiej przeszłości. Studia historyczno-gospodarcze. — Lwów, Warszawa, Krakow: Wydawnictwo Zakladu Narodowego imienia Ossolińskich, 1924.
  2. ↑ Shelton. Op. cit. — P. 187.
  3. ↑ Hoffman P. T., Jacks D. S., Levin P. A., Lindert P. H. Real Inequality in Europe since 1500 // The Journal of Economic History. — Vol. 62. — No 2 (June 2002). — P. 330.
  4. ↑ Зразу після війни у Парижі була видана у перекладі на французьку мову праця Станіслава Гошовського про ціни у Львові: Hoszowski S. Les prix à Lwow: (XVIe–XVIIe siècles). — Paris: S. E. V. P. E. N., 1954 (= Oeuvres Étrangères — École Pratique des Haut Études. VIe Section. Centre de Recherches Historiques, 1).
  5. ↑ Цит. за: Shelton. Op. cit. — P. 220.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Україна_на_історіографічній_мапі_міжвоєнної_Європи_(2014).pdf/196&oldid=653417