при цьому, що наперед потрібно провести дослідження.
Головуючий: Ви захищаєте Зісельса, а не Шенкера.
Адвокат: Але навіть якщо Шенкер одержав від Зісельса інших два документи, то в справі повинні бути докази їхнього наклепницького характеру. Таких доказів слідчий не найшов.
В статті Амальрика фактів взагалі немає. Це — наукова праця, базована на припущеннях, оцінках і міркуваннях автора, які, згідно з коментарем до ст.
187-1, не можуть бути кваліфіковані як наклепництво.
Лист «IV Всесоюзному з’їздові радянських письменників» було написано Солженіциним в 1967 р. і розіслано в редакції центральних газет і журналів. Після цього Солженіцин жив у СРСР ще 7 років і проти нього не була розпочата кримінальна справа. На якій підставі зараз Зісельсові ставиться в вину розповсюдження цього документу?
б. Із матеріялів справи, а також із допиту в судовому засіданні свідка Блітта виходить, що 22 серпня 1976 р. він, перебуваючи в гостях у Зісельса, взяв у нього для прочитання збірник «Из-под глыб» і повернув його наступного дня.
Оглянувши речовий доказ — збірник «Из-под глыб», ми не найшли в ньому порівняння СРСР з фашистським режимом в Чілі. В збірнику містяться статті релігійнофілософського характеру, які, в свою чергу, не містять будь-яких фактів. Всі автори збірника, за винятком Солженіцина, живуть в СРСР і не зазнають кримінальних переслідувань за свої твори.
Я вважаю, що немає достатніх підстав ставити в вину Зісельсові цей епізод.
в. Свідок Круґлов В. А. як на слідстві, так і в суді підтвердив, що 22 серпня 1976 р., перебуваючи в гостях у Зісельса, взяв для ознайомлення книгу Солженіцина «Архіпелаг ГУЛаґ».
