новищу й заслугам для шкільництва і сказав тільки:
— Я маю вищий круг ділання. На мене край дивиться. Пильна реформа деяких устав. Подібні дрібниці, як перенесення тимчасових сил, лишаємо окружним інспекторам.
Здається, що він мою справу вже добре знав, вона стала голосною; та гордими словами хотів закрити свою залежність від президента Л. Але й те правда, що краєві радники не мають перегляду вільних посад, не дають провізоричних чи сталих посад за літами служби та кваліфікаціями — як у державних урядах, тільки лишають те все самоволі сатрапів — окружних інспекторів — як і ріжним впливам і протекціям провінції.
Посади й пан „совітник“ для мене не має, бо не має перегляду вільних посад з округів краєвих, ні часу на такі дрібниці не має.
Сумно. Сумніше мені ще стало, коли я згадала, що той пан „совітник“ теж наша людина. Наймення його і вигляд — чистий наш тип. — І тут знову бачу його залежність і трусливість, щоб не утратити здобутої позиції, здобутої для себе, не для добра свого народу. Нема відваги ділати для добра загалу, для свого народу; є тільки рабський послух для чужих справ та для чужих ідей…
Лишаюся з декретом, тільки не маю ні кого ні де учити, ні асиґновання платні не можу зараз сподіватися.
Неміч моїх владників дає мені відчути кривду, якої зазнає не одна учительська сила. Інспектори — совітники усе залежні від най-
