Доношу інспекторатові, що обіймаю посаду учительки в Стоках, що дяківку, відступлену тамошнім священником, громада відповідно відновить.
Це рішення — повідомлення я відіслала, не оглянувши наперед дяківки.
Заки священник полагодив з громадою формальности винайму дяківки на школу, почалася слітна осінь. Щойно в жовтні могла я оглянути будинок, де доведеться мешкати та вчити. Стоки друге село за Бібркою; я вибралася пішки. В селі питала прохожих, де дяківка — За селом, за церквою — кажуть. Іду через село аж до коршми; звідтам на ліво видно церкву. Вузькою стежкою виходжу на гору. Здається мені, що я тут не була. Давніще, гарною весною, тут здавалося, церков і село ціле гарне; та се в травні я раз тут була, в місяці зелені, блисків та співу, та ще у храмовий день. Сьогодні тихо — тихо. Осінь. День робучий. Вечеріє. Хат ізвідсіль від церкви не видно; хати в долині, дерева біля церкви безлисті; сухе гилля відкриває стару церковцю та напів розвалену дзвіницю. Вихо-
