„І додержав ти слова, повів
Нас мов глупу отару
Фараону на втїху в піски,
Нам на горе і кару.
„Скілько люда в пустинї лягло!
Ті піски і ті скали
Сотням тисяч Ізрайля синів
Домовиною стали!
„А тепер, коли з наших ватаг
Тілько жмінка лишилась
І Ізраіля сила грізна
По пісках розгубилась,
„Коли дух наш хоробрий упав
Мов нелїтня дитина,
І завзятє помякло в душі
Наче мокрая глина, —
„Ти ведеш нас у сей Канаан,
Мов до вовчої ями.
Адже зверхником тут Фараон
Над усїми князями!
