в однім куті яскині насипану величезну купу того металю, що жеврів, мов купа горючого вугілля, — я міг би тобі зараз позволити набрати собі з отої купи, скільки б ти тільки міг додвигати. Але, вір мені, знаю добре, що це була б лиха заплата за твою услугу. Дам тобі щось ліпше, щось таке, що тобі стане за всякі гроші і скарби, а заразом освободить тебе від тої неволі, яку так ненавидиш, від праці.
— Ой! — радісно скрикнув Іван.
— А при тім щось таке, — говорив далі Дід, — чого тобі ніхто не відбере, на що ніхто не злакомиться, чого ніколи не загубиш. Ось маєш! — І Дід узяв із одного стола лежачий на нім простий мосяжний перстень, грубий і незграбний, такий, як продають сільським парубкам по пять крейцарів.
Іван видивився на Діда широко випуленими очима, немов хотів сказати: так оце має бути дар цінніший від купи золота?
— Візьми, небоже, — мовив Дід, — і не суди цеї речі із зверхнього вигляду. Непоказна вона, то правда, а проте це найцінніша річ з усіх, які я маю. Це перстень чудодійний. Хто його носить, той ніколи ні про що не журиться, тому сповнюються всі його замисли, всі бажання. Той усе, чого тільки хоче, все осягне без праці.
— Чи то може бути! — скрикнув Іван і простягнув руку по перстень.
36
