Здаєсь, брати мої кохані,
Що був би гріх, як би чужі
Гріхи на нїй ми відомщали
Її? Що з нею?”
„Таки нї!”
„Нїхто не був? В дворі так тихо.
Хто зна', чи там не склалось лихо…
А після всього, що було,
Вона боїть ся нас, гадає,
Що проти неї все село.
Панове братя, ось яка є
Моя порада: виберім
Кількох з між нас і в двір підім
Патїшить паню. А як треба
В чім помогти, то й поможім, —
Се й Бог нам надгородить з неба!”
„Так, так!” довкола загуло.
„Ідїть ви війте, і ви Яцю
(Се нїби вказують на мене)
І ви Прокопе, й ви Семене,
Ідїть! А як же-б то було,
Щоб панї так і пропадала
Серед живих людий, щоб працю
Двірськая служба розтягала?
Нї, що було вже, то було,
А паню треба ратувати.
Ідїть, скажіть, що все село
