Путуйте! Тож цїсарська воля,
Шоп в коштій весї пуля школя,
Шоп коштий кльоп письменний пув”.
Отсї слова були для нас,
Мов спраглому вода погожа,
Немов правдива ласка божа
В село зійшла. Народ нараз
Почав сходить ся, розмовляти,
На школу вже й складки збирати,
Мов пана й в світї не було.
Гай, гай, та швидко ми почули,
Що через рів та в рів стрибнули!
Дізнав ся пан, про що село
Загомонїло. Двацять чільних
Провідників, не сказав нї-гич,
А лиш по черзї простирати
Велїв і кождому влїпляти
По двацять солених палиць.
По тім сказав: „А що то, чую,
Що школу вашмосцї будують?
Що-ж, гарно! Й дальше так робіть!
Вже почали збирати складку?
Так се від мене вам завдатку.
Чи може мало ще? Скажіть!”
Слова ті з усміхом крізь зуби
Цїдив він, але враз поблїд,
Весь задрожав, сцїпились губи,
В очах заблис зловіщий світ.
