королівя, щоб знесилити польських вельмож. Він тямив, що переговори зі соймом не доведуть до згоди. Одночасно з висиланням загонів Тиміш Хмельниченко умовлявся із ханом, вмовляючи його до спілки на нові походи проти Польщі.
Своїми пильними заходами старався Хмельницький розділити шляхту на двоє: одну частку листами, послами та дарунками склонював вести зі собою переговори, друга частина з Вишневецьким на чолі була непримиримо ворожа, але за слаба, щоби сама по собі могла ставити Хмельницькому опір. За мировою дорогою згоди були Осолинський, маршал Казалевський, Собіський а особливо православний Кисіль. Хмельницький покликувався на те, що козаки взялися до зброї на прохання короля, що війну викликали пани, а особливо Вишневецький, що надто дуже гнобили український нарід і віру а король на всі жалоби радив добути волю шаблями.
Велика частина шляхти вірила ізза цього в можливість угоди та не спішилася рушати до табору.
Кримський хан післав Польщі обидливий лист, в якім домагався залеглої данини та грозив, що коли козаки над Ушою
