ніч до неба. “Треба буде хутко бічи, думав собі, а може єще прибуду в ту хвилю, в котрій святий Петро отвирає ворота, а Ісус Христос дає діямант. Стратив я доперва день.“ Знова заляв ся Михась слезами, бо був переконаний, що з певностию запізнить ся до неба. Вечером верне чарівниця, то я ся з нею розправлю! Але яке було єго горе і нещастє, коли страшна баба не вернула, анї вечером, анї на другий день. Але він конечно постановив утечи з того місця. На третий день вернула чарівниця; відважний мельник постановив усунути єї з того світа і визволити від неї себе і нещасні дїти, та цїлу землю.
Єще не ввійшла добре до хати, а вже Михась почав з нею сварню: “Щож ти собі думаєш, що я буду о голодї робити? Три днї сидиш у своєї куми; а мене зіставляєш без кусника хліба?“ “А до кого ти так говориш, крикнула чарівниця, то ти будеш мене вчити, що я маю роботи? Чекай, дам я тобі!“ По тих словах вхопила за желїзний прут, щоби убити Михася, однак він лиш на се чекав. Чим скорше почав втїкати… Вибіг з кухнї до кімнати, з кімнати до сїней, а з сїний в поле і сховав ся до тої темної
