на гроші і жде. Минуло кілька хвилин і з'явив ся мущина без капелюха, задиханий, зранений в руку, одїтий в візитову тоалєту. Зачинив двері, усїв і глядїв лискучими очима на подорожну. Обкинув хустку довкола руки, з котрої текла кров. Молода жінка чула, що зі страху запирає її віддих. Без сумнїву бачив той чоловік, як вона числила гроші і прийшов її обрабувати та убити.
Все ще глядїв він на неї бездушно, з перекривленим лицем, мов би чатував, коли би кинутись на неї.
Нараз відізвав ся:
„Панї не бійте ся!“
Вона не відповіла анї словечка, бо була нездібна й рушити язиком.
„Я не є жаден розбишака“ — говорив він дальше.
Ґрафиня ще не відказала нїчого; нараз впало золото на землю та почало котити ся по коврі то сюди то туди.
Незнакомий здивований глянув на гроші та зігнув ся, щоб їх піднести.
Обурена ґрафиня піднесла ся, кинула цїле своє майно на землю і поспішила до дверий воза, щоби вискочити. Але він відгадав її гадку, заступив дорогу, схопив її за рамя, посадив насильно і сказав, придержуючи за руку:
„Слухайте мене, панї! Я не злочинець, і в доказ сего позбираю ваші гроші та верну вам їх назад. Але я пропащий чоловік, коли ви менї не поможете переїхати границю. Більше нїчого не можу вам сказати. За годину будемо на останнїй росийській стациї, за годину і двайцять мінут переїдемо границю царства. Коли менї не поможете, я пропав. А предсї я нїко-
