зарубав драба на смерть. Але головно-командуючий ґенерал замітив, що його вояки імовірно не мають на стільки вправи в борбництві, а до сповненя такого приказу, треба би добре знати правити шаблюкою.
Князь велїв на-ново поскликати найвисший трибунал касацийний і віддав йому до порішеня цїлий той клопіт.
Нарада потягла ся до пізна в ніч, але без результату. Остаточно на предложенє мінїстра-премієра переміннла кару смерти на дожизненний кримінал.
Криміналу дасть Біг, треба було збудувати. Рівночасно іменовано кримінального директора; він мав стерегти злочинця.
Так тревало може пів року. Кримінальник дрімав всю божу днину на тапчанї в казаматї; те саме робив і дозорець перед дверима, звідки мав гарний вигляд на уличний рух.
Але князь ощадний чоловік (се впрочім не такий великий гріх) і переглядає власними очима державні рахунки (вони не надто об'ємисті). Там була осібна колюмна коштів пенсиї нового урядника, удержанє вязницї, харчованє кримінальннка і т. д. Була се чимала сума і творила поважну рубрику в державнім буджетї.
Князя се затревожило, а коли нагадав собі, що то могло би тревати ще Бог знає доки (бо кримінальник був молодий), видав мінїстрови судівництва наказ, щоби таких видатків вже більше не було.
Мінїстер порадив ся з президентом трибуналу і порішили нагнати директора криміналу. Кримінальник мав від тепер сам себе стерегти. Всї надїяли ся, що втече, з чого певно цїлий край був би вдоволений.
