Ілюстрована історія України/Київські перекази про старовину

Матеріал з Вікіджерел
Частина друга.
Житє державне.

17. Київські перекази про старовину. Про те як почало ся нове житє у Київі — як зявило ся тут військо (дружина) і київські князї взяли велику силу та стали підбивати собі сусїдні округи і землї, про се ріжно говорили в старій київській громадї, як лїтописцї почали списувати початки Київської, або Руської держави, як її називали. Одні казали, що там де стоїть Київ був колись перевіз через Днїпро і перевозив на нїм чоловік на імя Кий, через те звав ся Київ перевіз, а з того потім став город Київ. Князїв у Полян тодї не було, анї дружини і вони богато терпіли від своїх сусїдів, Деревлян і иньших; Хозари, що обложили даниною заднїпрянські племена, казали й Полянам, щоб платили їм данину. Кияне дали по мечу від кождого „диму“ (від хати). Але хозарська старшина була не рада гакій дани, бо віщувала з того, що Поляне візьмуть гору над иньшими племенами, і над самими Хозарами, бо Хозари, мовляв, воюють шаблею гострою з одного боку, а полянський меч гострий на обидві сторони.

Иньші історію про Кия, осадника Київа, оповідали инакше. Вони казали; що Кий з братами Щеком і Хоривом поставили перший городок, перше укріпленнє на місцї Київа і назвали його іменем старшого брата: Кий жив на Старім городї (де Десятинна церква), а Щек над Кирилівською улицею (де були найстарші оселї людські) і ся гора звала ся Щекавиця (тепер гора Скавика); третїй брат жив на третїй горі шо звала ся Хоревицею (не знати саме де), а річка Либедь під Київом мовляв прозвала ся від сестри їх Либеди. Для охорони брати поставили собі спільнили силами городок на горі де сидїв Кий і назвали його Київом. І від них пішли полянські князї — „рід їх держав княженнє у Полян“.

З того оповідання видко, що про початок київських князїв нїчого не знали, бо ймення Кия і його роду взято з імен київських осель; так звичайно оповідають про початок якоїсь осади, як не знають її початку: Харків — ну то осадив його Харько, Чернигів — осадив його якийсь Чернига, і т. и. Се не тільки у нас, а й скрізь. З старих київських князїв чи ватажків памятали в Київі Аскольда, Дира, Олега — бо були їх могили; тільки про Ігоря знали, що він був батьком Святослава, а дїдом Володимира, а жінка його була Ольга; знали пізнїйших князїв, а про старших не вміли нїчого певного сказати, коли вони жили і чи належали до пізнїйшого княжого роду чи ні. Про деяких були якісь перекази, про иньших і того не було — нїчого крім імени, чи могили. Росказували отже так, що першим князем був Кий, пізнїйше були Аскольд і Дир, потім Ігор, а Олег був його воєвода. З тих оповідань потім лїтописцї почали складати історію київських князїв, Київської держави. Але й та найдавнїйша київська лїтопись не заховала ся так як була написана, а вже перероблена, особливо там, де оповідало ся про перших князїв — де найбільше було невідомого і неясного. Кождий наново переробляв се оповіданнє і з тих перерібок бачимо, як наздогад злїпляли ся до купи київські перекази та доповняли ся власними здогадами лїтописця.

49. Київ і його околиця в часах Київської держави.

Здаєть ся, київські перекази виводили пізнїйший княжий рід таки від того Кия, що Київ осадив. Але в X віцї київський княжий двір був так густо осаджений ріжними вояками з скандинавських сторін — Варягами, як їх у нас звали, що се навело на гадку про варязький початок і самого княжого роду. Власне так оден з лїтописцїв переробив ту найстаршу київську лїтопись. Він вивів від Варягів і княжий рід київський, і назву Руси, або Руської землї, як називано землю Полянську і околицю київську. Написав, що Русю звали ся ті Варяги, які понаходили до Київа з князями, і від них імя Руси перейшло на Київ і на Полянську землю.