Ілюстрована історія України/Оповіданнє київського літописця

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілюстрована історія України
Михайло Грушевський
Оповіданнє київського лїтописця
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

18. Оповіданнє київського лїтописця. В київській лїтописи, як тепер її маємо, початок Руси і князїв руських оповідаєть ся так:

Рід Кия княжив над Полянами, але потім вимер. Київ зістав ся без князїв, і його захопили два брати, варязькі ватажки Аскольд і Дир, прийшовши з Новгорода, з північних країв. В Новгородї тоді запанували Варяги, вони брали дань з північних словянських і фінських племен: новгородських Словян, Кривичів, Мері; сї племена забунтували ся й прогнали Варягів, та через те не стало у них більше порядку і нарештї вони постановили взяти собі князя від Варягів: самі з своєї волї покликали до себе Варягів з-за моря, шоб над ними княжили. Три брати варязькі Рюрик, Синеус і Трувор, послухавши їх, прийшли з своєю дружиною і стали княжити в городах новгородських і декотрих сусїднїх, а по иньших посадили своїх людей. Між сими були Аскольд і Дир; вони пішли по Днїпру далї вниз і надибавши Київ без князїв, засіли тут. Та не довго панували, бо син Рюрика Ігор з своїм воєводою Олегом став підбивати під свою руку городи по Днїпру і так підійшов під Київ. Довідавши ся, що тут княжать Аскольд і Дир, Ігор з Олегом поховали своє військо в засїдцї над пристанею Днїпроівою, а до Аскольда і Дира післали сказати, що се прийшли купцї варязькі й хочуть з ними побачити ся. Коли Аскольд і Дир приїхали, вискочили Ігореві вояки з засїдки, а Ігор каже Аскольдови й Дирови: „ви не князї, анї княжого роду; я князь і менї належить княжити“. І тут його вояки кинули ся на Аскольда і Дира і вбили. Аскольда поховали там же над Днїпром, на Угорськім, і на його дворі поставлена була церква св. Миколи, а Дира занесли на старий город і поховали там. А Ігор став княжити в Київі. І від тих варязьких князїв і їх дружини пішло руське імя з початку в Новгородї, а потім і в Київі.

Так оповідає оден з лїтописцїв, шо переробляв найстаршу київську лїтопись, і се оповіданнє пішло в історію. Але не можна на нього так дуже покладатись. Лїтописець оповідав наздогад, богато чого не знаючи: не знав навіть, що Олег був князь київський, а не воєвода Ігорів. Як же можна вірити йому на слово, коли він оповідає, що Аскольд і Дир були варязькі ватажки, або що Ігор був син якогось новгородського князя з варязького роду, покликаного Новгородцями? Трудно вірити і тому, що імя руське до Київа було принесене варязькими дружинами з Новгороду: дивно, чому не пристало се імя до Новгороду, а тільки до Київа, саме до київської околицї, Полянської землї. Не легко повірити також і тому, що київські князї прийшли з Новгорода, і то аж два рази, оден по другім: оден раз прийшли Аскольд і Дир, а кілька лїт потім Ігор з Олегом і засїли місце Аскольда і Дира.

Не беручи на віру всього того, що оповідає київський лїтописець, як давнїйше вірили, ми де чого не можемо і з иньших джерел довідати ся, і воно зістаєть ся для нас неясним. Та краще признати ся собі, що не знаємо чогось напевно, як воно було, анїж оповідати за правду чужі вигадки.

Ілюстрована історія України (1921). c. 51.jpg
50. Київський князь і дружина (кн. Святополк — з житя Бориса і Глїба).

Тим більше, що початків держави і у иньших народів звичайно не знаємо докладно. Аж тодї, як розвинеть ся вона добре, та заведеть ся своє письменство на місцї та пічнуть ся лїтописи, — тодї вони про свої часи і недавно минулі починають росказувати докладно, по правдї. Так у нас знаємо з наших лїтописей досить добре, що діяло ся за часїв Володимира, по части за його батька, а про попереднє — от так дещо тільки, що з чужих джерел знаємо, або з пізнїйших переказів можемо виміркувати.