Анотований "Улісс"/Стор 007

by Джеймс Джойс

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Стор 006

Анотований "Улісс" Джеймс Джойс, перекладено користувачами Вікіджерел Стор 007

Стор 008 ▶

Примітки перекладача(ів) подаються в Обговореннях сторінок. В перекладі переважно збережена пунктуація Джойса.

Вікідані

Відступивши і вказуючи на дзеркальце, Стівен промовив з гіркотою:

— Ось символ ірландського мистецтва. Тріснуте дзеркальце служниці.

Несподівано Бик Малліган підхопив Стівена під руку і закрокував з ним

навколо башти, брязкаючи бритвою і дзеркальцем,
запхнутими в кишеню.

— Негарно тебе так дражнити, чи не так, Кінч? сказав він люб’язно. – Бачить бог,

розуму в тебе більше, ніж в кожного з них.

Питання парирувано. Ланцет художника жахає його, як мене медичний. Холодна

сталь пера.

— Тріснуте дзеркальце служниці. Ти це скажи бугаю малому з нижнього

поверху та ще видури в нього гінею. Він увесь просмердівся грошима і вважає,
що ти не джентльмен. Його старий зробив гроші, збуваючи проносне зулусам,
чи на інших кривавих шахрайствах. Боже, Кінч, якщо б тільки ти і я могли
діяти спільно, ми могли б дещо зробити для острова. Еллінізували б його.

Рука Кренлі. Його рука.

— І подумати тільки, ти змушений жебрати у цих свиней. Я єдиний

розумію, що ти за людина. Чому ж ти так мало мені довіряєш? Чому
вернеш від мене носа? Через Хейнса? Нехай тільки пікне я
притягну Сеймура і ми дамо йому прочухана, незгірш чим дістався
Клайву Кемпторпу.

Вигуки юних багатеньких голосів у квартирі Клайва Кемпторпа. Блідолиці:

тримаються за боки від сміху, хапають один одного, о, сміхота,
не витримаю! Обрі, цю новину бережно їй передай! Вмру зо сміху! В порізаній сорочці,
яка тріпотить стрічками в повітрі, він, спотикаючись, скаче довкола столу, в
спущених додолу штанах, а за ним Ейдс з Магдалини з кравецькими ножицями.
Мордочка зляканого теляти, позолочена мармеладом. Не стягайте з мене штани! Не
грайте зі мною в легковажного бичка!

Крики із розчиненого вікна стрясають вечір у чотирикутнику двора коледжу.

Глухий садівник в фартуху, замаскований обличчям Метью Арнольдом, штовхає газонокосарку
по темному газону, вдивляючись в танцюючий рій травинок.

Нам самим... нове язичество... омфал.

— Гаразд, нехай залишається, сказав Стівен. Так з ним нічого страшного, тільки

вночі.

— Тоді в чому справа? – запитав Бик Малліган нетерпляче. – Розколюйся. Я ж

від тебе нічого не приховую. Що ти маєш проти мене?

Вони зупинились, дивлячись туди, де затуплений мис Ревуча Голова спочивав на

воді, ніби морда сплячого кита. Стівен обережно звільнив руку.