Анотований "Улісс"/Стор 011
| ◀ Стор 010 | Анотований "Улісс" , перекладено користувачами Вікіджерел Стор 011 |
Стор 012 ▶ |
|
- Його голова зникла і знову виникла.
- — Я йому розповів про твій символ ірландського мистецтва. Говорить це дуже дотепно. Витягни
з нього фунт, згода? Чи то пак, гінею.
- — Я одержу платню сьогодні, - сказав Стівен.
- — В шкільній шарашці? Перепитав Малліган. А скільки? Чотири фунти? Позич
нам один.
- — Якщо вважаєш за потрібне, відповів Стівен.
- — Чотири блискучі соверени, закричав із захватом Бик Малліган. Улаштуємо
розкішну пиятику на заздрість усім друїданим друїдам. Чотири всемогутніх соверени.
- Здійнявши руки, він затупотів по кам'яних сходинках униз, фальшиво наспівуючи
з акцентом кокні:
- Чекає нас веселий час,
- Віскі, пиво і вино – для нас,
- На Коронації,
- В день Коронації?
- Чекає нас веселий час,
- В день Коронації?
- Промені сонця веселились над морем. Забута нікелева чашка для гоління виблискувала
на парапеті. Чому я повинен її відносити? Чи залишити її на весь
день, забувши дружбу?
- Він підійшов до неї, затримав в руках, відчуваючи її прохолоду,
вдихаючи запах клейких слин піни, в яку влип помазок. Так
колись я носив кадило в Клонгаузі. Я інший тепер і все ще той
самий. Знову слуга. Прислужник слуги.
- Під похмурим склепінням кімнати всередині башти фігура Бика Маллігана в халаті
бадьоро снувала біля вогнища, то ховаючи, то показуючи його жовте
полум'я. Два стовпи м'якого денного світла падали на вимощену плитами підлогу через високі
барбакани: і там, де промені зустрічались, пливла, повільно обертаючись, хмарка диму від
палаючого вугілля і горілого жиру.
- — Так ми задихнемось, зауважив Бик Малліган. Хейнс, чи не могли б ви відкрити двері?
Стівен поклав чашку для гоління на шафку. Довготелесий чоловік, який сидів
на гамаку, попрямував до порога і відчинив
внутрішні двері.
- — А у вас є ключ? запитав голос.
- — Ключ у Дедала, відгукнувся Бик Малліган. До дідька, я вже вчадів.