Анотований "Улісс"/Стор 022
Зовнішній вигляд
◀ Стор 021 | Анотований "Улісс" , перекладено користувачами Вікіджерел Стор 022 |
Стор 023 ▶ |
|
- — А Сеймур повернувся в місто, сказав юнак, вхопившись знову за
виступ скелі. Медицину закинув, збирається в армію.
- — Ой, на Бога, гмикнув Бик Малліган.
- — Наступного тижня йде в казарму. А ти знаєш ту руденьку з Карлайлу,
Лілі?
- — Так.
- — Затискалась з ним минулого вечора на пірсі. У татка грошей до дідька.
- — Може, вона завагітніла?
- — Це ти краще в Сеймура запитай.
- — Сеймур – кровопускальний офіцер, оголосив Бик Малліган.
- Кивнувши самому собі, він стяг штани, випростався і сказав
банально:
- — Руді баби блудливі як кози.
- Стривожено обірвавши мову, почав мацати свої боки під надутою вітром сорочкою.
- — У мене немає дванадцятого ребра, заволав він. Я Uebermensch [надлюдина (нім.)]. Беззубий
Кінч і я, ми супермени.
- Він виборсався із сорочки і кинув її до
купи одягу.
- — Тут залізаєш, Мейлахі?
- — Так. Зроби-но місце на ліжку.
- Юнак в воді відштовхнувся назад і
двома сильними, рівними гребками дістався на середину затоки. Хейнс присів на камінь,
палячи цигарку.
- — А ви не залізаєте? – запитав Бик Малліган.
- Стівен повернувся йти.
- — Я йду, Малліган, - сказав він.
- — Дай нам той ключ, Кінч, сказав Бик Малліган, мою сорочку притисти.
- Стівен вручив йому ключ. Бик Малліган поклав його на купу одежі.
- —І двопенсовик на пінту. Кидай туди ж.
- Стівен кинув два пенси на м’яку купу. Одягаються, роздягаються. Бик
Малліган, випроставшись, склавши на грудях руки, урочисто промовив:
- — Той, що краде в бідного дає позику Господу. Так казав
Заратустра.