Анотований "Улісс"/Стор 035
| ◀ Стор 034 | Анотований "Улісс" , перекладено користувачами Вікіджерел Стор 035 |
Стор 036 ▶ |
|
крім згаданого гріха. Я ще борець зараз, наприкінці моїх днів. І я буду боротись
за справедливість до кінця.
- За Ольстер борись
- І Ольстер звільниш.
- Стівен підняв руку з надрукованими аркушами.
- — Гаразд, сер, почав він.
- — Пророкую, сказав містер Дізі, що ви не довго затримаєтеся на
цій роботі. Ви не народилися бути вчителем, я гадаю. Можливо, я й помиляюся.
- — Радше учнем, сказав Стівен.
- — А чого ти зможеш ще навчатися тут?
- Містер Дізі похитав головою.
- — Хто зна? сказав він. Учень мусить бути смиренним. Але життя –
великий учитель.
- Стівен знову зашурхотів аркушами.
- — Стосовно цих, розпочав мову він.
- — Авжеж, сказав містер Дізі. Ви маєте два копії. От якби ви могли
надрукувати їх одночасно.
- Телеграф. Айріш Гомстед.
- Я спробую, сказав Стівен, і дам вам знати завтра. Я трохи знайомий з двома
редакторами.
- — От і добре, жваво відгукнувся містер Дізі. Учора ввечері я написав листа містеру Філду,
Ч.П. Сьогодні збори Асоціації скототоргівців в готелі "Міський
герб". Я його попросив оголосити мого листа перед зборами. А ви спробуйте
помістити у ваші дві газети. Це які?
- — Івнінг телеграф…
- — От і добре, повторив містер Дізі. Не будемо втрачати часу. Мені ще треба
відповісти на листа мого кузена.
- — Всього доброго, сер, сказав Стівен, ховаючи аркуші в кишеню.
Дякую вам.
- — Нема за що, відказав містер Дізі, риючись в паперах в себе на столі. Люблю
схрестити з вами списи, хоча я вже й старий.
- — Всього доброго, сер, повторив Стівен, кланяючись його схиленій спині.
- Він вийшов на ґанок і покрокував по гравійній доріжці під
деревами, чуючи дзвінкі вигуки і тріск ключок з ігрового поля.
Леви лежали на постаментах як в лігвищах, коли він виходив крізь ворота, беззубі