антаба

антаба

Анта́ба, би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Антабка.

Анта́бка, ки, ж. 1) Ум. отъ Антаба. Вх. Зн. I. См. еще шкафа. МУЕ. I. 72. 2) Желѣзная скоба для скрѣпы. Звенигород. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Анта́ба, би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Анта́бка.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Анта́ба, би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Антабка.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937