антипко
антипко |
|
Анти́пко, ка, м. Чортъ, которому дверью отбито пятки, отчего онъ хромаетъ. Вх. Зн. 1. Драг. 52. Антипко (хованець) викльовуєся з курячого зноска. ЕЗ. V. 210. Якого антипка кричиш? Фр. Пр. 7.
Анти́пцьо, ця, м. = Антипко. Вх. Зн. 1.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924