БКАЕ/1/Кабінет Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кабінет Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка.
(Завдання, історія та потреби).

З метою широко, всебічно пізнати людину виступає цілий комплекс антропологічних наук — антропологія в найширшому значінню цього слова.

Кожна з тих наук, кожен поодинокий елемент, що входить до складу цього комплексу, має за об'єкт свого дослідження людину в її минулому й сучасному; кожна з цих наук прямує до пізнання тих шляхів і тих окремих станів, якими відбувався ступеневий розвиток людини, як зоологічного типу (homo) та людини, як члена громадського об'єднання.

Визначити людині належне їй місце серед усієї маси живини, дослідити її фізичні, фізіологічні та духові відзнаки в межах даної групи та окремих груп людей; вивчити старину людського роду та вимерлі раси з їх фізичних останків, як і з матеріяльних останків їхнього побуту; широко дослідити життя-побут сучасних окремих народів та, в кінці, дослідити градації обдарованости й темпераментів, що існують в даній людській групі, та той звязок, що існує між цими елементами й громадським життям — це головніші завдання, поставлені перед антропологією.

Але сучасна наука вимагає що-найбільшої диференціяції окремих дисциплін, ба навіть окремих ділянок у межах кожної. Тому, хоч з антропології наука й нестара — вона вже встигла розвинутися в окремі галузі: спеціяльну антропологію (науку про людину й різні раси з погляду морфологічно-біологічного), антропологію передісторичну або палеоетнологію (науку про найдавніших людей і життя їх у передісторичні часи), антропологію етнічну або етнологію (науку про окремі народи, їх расовий склад і побут), антропологію соціологічну або соціологію (науку про громадське життя людей) — це ті буйні гілки, що мають спільний корінь.

А кожна з цих галузів має спеціяльну царину розвитку, кожна з цих наук пізнає людину, маючи свій особливий об'єкт до виучування; відповідно до цього кожна з них висуває свої спеціяльні завдання при дослідах, оперує своїми спеціяльними методами і потрібує до праці окремих спеціялістів.

Проте, маючи спільний об'єкт дослідження, всі ці галузі антропології мають тісний, органічний звязок між собою, і, фактично, жадна з них не може розвиватися певно й широко, не спираючись на досягнення инших споріднених наук.

В наслідок такого розуміння антропології, як науки, що прямує до всебічного пізнання людини й вимагає що-найширшої допомоги та інтенсивної співроботи споріднених дисциплін, повстали і прекрасно розвинулись такі інституції, як L'École d'Anthropologie в Парижі, Royal Anthropological Institut в Лондоні, Bureau of Ethnology у Вашингтоні, Peabody Museum of Archaeology and Ethnology в Кембриджі та инші.

У нас Кабінет Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка при УАН — це перша та поки-що єдина інституція на Вкраїні, що має подібний характер, як вище названі.

Ідея заснування інституції такого типу була тісно звязана, з одного боку, з пам'яттю небіжчика проф. Хв. Вовка, а з другого — з потребою науково, всебічно вивчати людність України.

Умови старого часу і для антропології на Вкраїні були дуже несприятливі, отож усенька праця, що провадилася, провадилася переважно по-за її межами (Львівське Наукове Т-во ім. Шевченка, Музей Олександра III та Антропологічне Т-во в Ленінграді), а ініціятором, організатором, науковим керівником і щирим працівником в цій царині був проф. Хв. Вовк.

З р. 1918 настала змога для проф. Хв. Вовка переїхати на Вкраїну, де він сподівався поставити справу вивчення нашої людини краще, ніж це можливо було по-за межами території її заселення, та не пощастило ні йому ні українській науці, і Хв. Вовк несподівано помер по дорозі до Київа (р. 1918, 30-VI).

Ідею, що її подав і почав проводити в життя покійний професор, підняв наново один з найкращих його учнів, Олександер Гаврилович Алешо, що, підготовивши для цього ґрунт в Укр. Академії Наук, вибрався р. 1920 до Ленінграду по наукову спадщину, що її заповідав покійний проф. Вовк для України.

Неймовірні труднощі перевозу, надзвичайно тяжкі умови перебування в Ленінграді забрали дуже багато сил і здоров'я, та все-ж-таки О. Алешові пощастило перевезти до Київа всю дорогоцінну спадщину проф. Вовка.

З дивною самопожертвою О. Алешо заходивсь був організовувати вищезгадану установу (отож виробив пропозицію до Академії, підшукав наукових працівників, клопотався за приміщення та його оборудування, за все до дрібниць, щоб створити — як він мовив — матеріяльні умови праці) і 29 березня р. 1921 при Українській Академії Наук було засновано інституцію, якій дано назву „Музей Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка“ та на першого її керівничого обрано О. Алешо. За наукових співробітників обрано А. Носова, А. Онищука, Ю. Павловича, Л. Шульгину, Е. Дзбановського, Д. Демуцького.

За основу Музею було покладено всю наукову спадщину проф. Хв. Вовка, що складається з книгозбірні, численних наукових антропологічних, етнографічних та палеоетнологічних матеріялів у вигляді колекцій речей, рукописних матеріялів, заміток, малюнків, карток антропометричних помірів, фотографій та инш., а також відповідні колекції колиши. Українського Наукового Т-ва у Київі.

Музей одразу поставив за своє завдання — сприяти розвиткові антропологічних дисциплін на Вкраїні, перш за все — планомірно досліджуючи та вивчаючи людину в її минулому і сучасному, збираючи матеріяли й речі, що характеризують природу та побут людности, поширюючи наукове знання з галузів антропологічних наук серед людности України. Щоб це здійснити — за перше завдання ставиться вивчати фізичну природу й побут людности, що мешкає на території України, та народів близьких до українців походженням та історичними стосунками.

Інституцію поділено на три відділи: антропології, етнології та передісторії (палеоетнології), окремо організовано наукову бібліотеку з архівом та фотолабораторією.

Організаційна праця забрала й так вже надірване здоров'я О. Алешо, і він помер весною р. 1922, саме тоді, як почалася дослідча праця, найголовніше завдання дорогої йому інституції.

Р. 1922 (31-III) змінено назву інституції (через технічні причини) на Кабінет Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка, не звужуючи меж наукової праці, намічених раніш. Тоді-ж-таки, в залежності від загальних умов, було скорочено штати Кабінету до 4-х осіб і відокремлено Фотолабораторію в спеціяльну академічну установу.

Ставлячи науково-дослідчу роботу за своє перше завдання, Кабінет тепер розгортає її ще ширше. Але ця робота тісно звязана з планомірним збиранням та переховуванням різних матеріялів та речей, що характеризують фізичну природу людности від передісторичної до сучасної доби та її етнологічні особливості. І це не тільки тому, що при дослідчій роботі неможливо буває використати всенький відповідний матеріял, але головне, через те, що саму працю не можна провадити остільки широко, щоб охопити всі кутки краю. Ті-ж речі й матеріяли, що знаходяться по цих кутках, частенько нищаться, губляться для науки незафіксовані.

Широке збирання цих речей і матеріялів (дотримуючись вимог, що їх ставить сучасна наука) силами не самих-но кабінетських працівників, ба й усіх, що співчувають і розуміють значіння цієї роботи, дасть змогу зберегти від знищення багато цінних документів минулого і сучасного і зробити їх об'єктом наукового дослідження.

Із збірок Кабінету (за 3 роки зібраних), що вимагають вже суто-музейної роботи (систематизація, каталогізація, монтування, консервація, виставка, то-що), виростає при Кабінеті Музей Антропології. Частини музейного матеріялу — з народознавства (етнографії) та передісторії — вже широко відомі своїми цінними колекціями.

Крім вище окреслених напрямків своєї роботи, Кабінет дає широку ініціятиву до такої-ж праці на місцях, дбаючи про організацію наукової роботи силами місцевих дослідників, і, наприкінці, шляхом улаштування наукових доповідів, курсів, лекцій й инш. поширює антропологічне знання серед широких кіл громадянства. Багато наукових праць, які вже виготовлені до друку і яких Кабінет не мав змоги досі друкувати, спричиняться також до цього. Кабінет намічає 3 серії своїх видань: 1) Матеріяли до антропології України, 2) Бюлетень Кабінету (періодично, 4 рази на рік), 3) Програми до дослідної праці та збирання матеріялів.

Загальний напрямок праці Кабінету можна окреслити як систематично дослідчий. Потреба в такому саме напрямкові роботи на Вкраїні теж звязана з іменням проф. Хв. Вовка, який — визнаючи не аби-які досягнення що-до збирання й почасти наукового оброблення українських антропологічних матеріялів — неодноразово в своїх працях підкреслював випадковий характер мало не всіх студій, які переводилися на Україні геть аж до недавнього часу.

Цим Кабінет стає на той самий шлях, на який вже давно ступили зазначені вище найвидатніші наукові інституції Европи й Америки, пристає до всесвітнього руху наукового народознавства, і лише на цьому шляху можуть бути розвязані питання великої наукової, а через те національної і державної ваги.

За пророблену працю в цьому напрямкові буде подано нижче в інформаціях за окремі відділи.

Щоб намічена Кабінетом робота могла широко провадитися, очевидячки, потрібні відповідні сприятливі умови.

В минулі часи як в Росії, так особливо на Вкраїні, дослідження людности з антропологічного боку було поставлено дуже слабо. Лише з початком революції й перебудовою соціяльного життя стає ясним, які великі втрати, скільки марних зусиль і часу понесено через занедбання вивчення людности, а сама справа набуває иншого справжнього розуміння й значіння.

Те, що зробили попередні інституції що-до України (Етнограф. Комісія Укр. Наук. Т-ва у Львові) та Кабінет за 3 роки його праці за надто несприятливих обставин, при самопожертві співробітників, треба розглядати, як реальні дані для того, щоб працю зрозуміти, визнати й підтримати як це потрібно.

Пророблена праця, яка вже дала реальні здобутки до антропологічного вивчення людности України, свідчить також і про те, якими ми володіємо цінними матеріялами і оскільки мало ми їх ще знаємо.

І тому антропологічна установа, що утворюється в XX в. і в нових формах соціяльного життя, не може надалі провадити працю якимось кустарницьким способом, повторюючи минулі труднощі. Її треба поставити в такі умови, що відповідали-б сучасному станові науки, беручи за зразок найбільш розвинені аналогічні европейські інституції.

Що-до Кабінету, то: 1) він має тільки 4 штатних співробітників, 2) не має спеціяльного оборудування для лабораторії та найпотрібнішого обмеблювання, 3) в ньому бракує спеціяльно пристосованих помешкань для лабораторій, працівень, виставочних заль, музейних комор, дезинфекційної камери і т. и., 4) немає будь-яких коштів на видавничу справу.

В інтересах наукової роботи Кабінету, розвитку антропологічного знання на Вкраїні, організації наукового її дослідження та освітлення перед широкими колами громадянства питань, звязаних з антропологічним вивченням людности, — треба усунути зазначені перешкоди.

І коли по инших краях мільйоновими коштами поставлено цілу низку спеціяльних інституцій, що мають прекрасне оборудування та спеціяльні, досить великі фонди на систематичну дослідчу працю, на наукові експедиції, на збирання пам'яток, що стосуються людини і її життя в минулому та сучасному, на публікацію матеріялів і наукових праць — не забуваймо, що ці сприятливі умови наукової праці повстали переважно коштами і ініціятивою окремих людей.

У нас, у змінених соціяльних обставинах, треба сподіватись, що не тільки знайдеться матеріяльна можливість розгорнути працю в області дослідження людини подібно як по инших культурних краях, але що важливо ще — ці сприятливі умови для такої праці утворять не окремі одиниці, але сами трудящі маси, які й є за об'єкт дослідження нашої науки.

Ед. Тайлор дотепно сказав, що наука — це рослина, яка тільки дуже помалу розвивається, а розвиток її завсіди залежить від особливих обставин, в яких вона росте.

Цього особливо не можна забувати тепер, коли розвиток науки так дуже тісно звязаний з культурним, економічним та соціяльним прогресом народніх мас; тепер мусимо створити як-найсприятливіші умови для науки-рослини там, де вона розвивається, підтримувати інституції і наукових працівників там, де праця йде інтенсивно, надати той маштаб для одної з найважливіших галузів людського знання — науки про людину — який відкривається на цій ниві.

Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1927 року.
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1940 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.