Перейти до вмісту

Багряний листопад/Хлопчик із дзеркалом

Матеріал з Вікіджерел
Багряний листопад
Михайло Дубовик
Хлопчик із дзеркалом
Київ: Радянський письменник, 1941
ХЛОПЧИК ІЗ ДЗЕРКАЛОМ

На призьбі хлопчик з дзеркалом сидить
і зосереджено зайців пускає.
В безхмарнім небі сонце ясно сяє,
і два метелики летять в блакить.

Хоча в саду пожовкнула листва,
але повітря ще теплом налито.
На чорнім полі проростає жито
і з вітром гомонить суха трава.

Ген-ген пастух в сопілку виграє,
на вигоні пасеться тучне стадо,
і пишне сонце теплим водоспадом
на землю сяйво пролива своє.

І так відрадно й любо на землі,
і манять душу простори безмірні.
Велінню потаємному покірні,
летять в далекий вирій журавлі.


Та ось приходить інший, грізний час:
спокійну землю потрясають грози,
у темнім небі ринуть бомбовози
й зелене поле розрива фугас.

Дрижать будівлі, вулиці й мости,
тремтять сади, притихлі і безмовні,
простори неба смерті й жаху повні
і дощ свинцевий пада з висоти.

Захований у темній гущині
вже не хлопчак малий, а воїн мужній
у небо промінь підійма потужний
і про́стори освітлює нічні.

Він підіймає промінь в височінь,
як синій меч, як знак перестороги,
щоб перетяти ним хисткі дороги,
як ворог вишле літаків ключі.

І меч не випаде в бійця із рук,
покіль живе в нім серце соколине,
покіль по світу наша пісня лине
і чутно наших ескадрилій гук.

1940 р.