Байки (Глібов, 1918)/Лев на облаві

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байки (1918
Леонид Глібів
Лев на облаві
Існують інші версії цієї роботи: Лев на облаві
Видання: Ляйпціґ: Українська Накладня, 1918.
Лев на облаві.

 Жили у гущині глибокого байра́ка
 Страшенний Лев, всесвітній Лис,
 Бурлака-Вовк і наш Сірко-собака,
 Що́ із села помандрував у ліс.
 І розбишакою зробився, —
 З людьми, чи що, не вжився.
Побратались вони, щоб по-сусідський жить,
 Ніко́ли шкоди не чинить;
 Умовились гуртом робити
 Облаву потайну
І хто добуде що — все на́рівно ділити;
 Лев був за старшину.
 Улучив Лис годиноньку щасливу,
 У верболозі притаївсь
І якось там козу дурну і полохливу
 Піймати умудривсь.

 Упоравсь молодець проворний
 І звістку дру́гим дав, як слід;
 Зраділи всі, що Лис такий моторний,
 Що буде ім вечеря і обід.
 Не гаючись, вони зійшлись на гору,
 І каже Лев: „я за́раз поділю;
Глядіть, щоб не було ніякого тут спору,
 Бо перекору не терплю!
 Беру я першу четвертину, —
 По уговору це моя;
 І дру́гу тож собі кладу частину,
 Бо хто між вами дужчий? я!
І третю слід мені… не мовте ні словечка:
 Я — Лев, а не плоха́ овечка!
 Четверту-ж хто торкне, або нюхне,
 Той знати-ме, як дратувать мене!“…
І очі витріщив, і грива стала диба:
 Ану, мов, огризнись…
 „Нехай тобі і озеро, і риба“,
 Подумали усі — та й розійшлись.

 І я там був, і придивлявся,
 І кривду вилаять хотів, —
 Лев заричав, а я злякався
 І приказку десь загубив.