Байки (Глібов, 1918)/Цуцик

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байки (1918
Леонид Глібів
Цуцик
Існують інші версії цієї роботи: Цуцик
Видання: Ляйпціґ: Українська Накладня, 1918.
Цуцик.

 Раз на вікні, у панському будинку,
 Патлатий Цуцик спочивав;
То ляже на бочок, то до-гори на спинку,
 Або на лапки морду клав.

Як-раз проти вікна, звичайно під барканом,
 Дворовий пес Бровко лежав
 І думав: „бач, яким він паном,
 Ледачий Цуцик став.
Здоров був, Цуцику! знічевя спочиваєш?“
 Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь.
 — „Це ти, Бровко?… чого бо так гукаєш!“
 Промовив той: „аж я злякавсь…
 Ну, як же ти там поживаєш?“
 — „На-що́ питать! либонь не знаєш
 Собачого життя мого?!“
 Сказав Бровко: „далеко до твого…
 Живу собі, бо треба жити;
 Двір стережу і день і ніч;
 Всього доводиться терпіти, —
 Не так, як ти, панич;
 Та ще к тому і їжа препогана,
 Хлиснеш помий, коли дадуть,
 А як не в лад загавкаєш на пана,
 То ще й під бо́ки натовчуть“.
 — „Жаль, каже Цуцик, що́-ж робити!
 Буває всяк, —
 Обуха батогом не перебити;
 А от мені — хоч і до-віку-б так…
Живу у горницях, на килимах качаюсь,
 Жартуючи на-сміх;
 Частенько з панночками граюсь
 І лащуся до їх;
І мягко спать мені, і ласо можна їсти,
 І бігаю не в бурянах;
 Сухенькі лапки, хвостик чистий,
 Не так, як твій, у репяхах“…

 — „Ет, репяхами дорікаєш!“
 Сказав Бровко: „а памятаєш,
 Як у пекарні був щеням?
 Чи так жилося там?
 Замурзаний під лавою тинявся“…
 Веселий Цуцик засміявсь
 І каже: „то колись було,
 Та загуло…
 Дивись тепер, а не рівняй малого!“
 І він спісиво глянув на Бровка.
 — „Як бачу, ти не робиш там нічо́го“,
 Сказав Бровко: „за-що́-ж це честь така?“
 — „Дурний Бровко! не розумієш, —
 Звиняй, що так кажу, —
 Я те роблю, чого ти не з'умієш:
На задніх лапках я по-вченому служу“.
 — Щоб ти сказивсь!“ Бровко собі шепоче,
 А вимовити не посмів,
 Бо Цуцик дуже запанів:
 Скубне й Бровка, коли захоче.

 Бровко мовчить і я мовчу,
 Води не сколочу…
 Вам сміх, мені гостинців вязка,
 Чи гарна моя казка?