блават

блават

Блава́т, ту, м. 1) Голубая шелковая материя. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = Воло́шки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. I. 9.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Блава́т, ту, м. 1) Голубая шелковая материя. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = Волошки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. I. 9.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Блава́т, ту, м. 1) Голубая шелковая матерія. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = Волошки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. I. 9.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924