XXI.
Лєон мав причину радіти: перший ваґон церезіни котився на північ до російської границі. Инші вагони стояли на готові. Ще два-три дні, а перше замовлення буде завершене, вложена праця стократно нагороджена. На яснім тепер небі не бачив ні хмариночки. Але ні! Його чоло нахмарилося, коли Фанні призналася, що любить безмежно Ґотліба. Тепер, коли Лєонови здавалося, що вхопив золотого вола за роги, хотів трохи з Германом, що посмів пустити йому „шпильку“, поторгуватися, хоча в душі не мав нічого проти того. На усильні благання Фанні пішов іще раз до Ґольдкремерів. Застав пригнобленого Германа і збожеволілу Рифку, яка саме відкрила Германови наміри Ґотліба. Але Герман уже знав від Ван Гехта про фабрику заложену Лєоном. Оба станули око в око. Герман показав Лєонови телєґраму: ваґон церезіни придержано. Суд видав наказ арештувати Шеффеля і опечатати фабрику церезіни. А Ґотліб? Герман усе таки любив свойого одинака, хоч і не такою звірячою любовю, як Рифка. Всі троє порозумівшись сідають до повоза і мчать до Борислава, щоби спасти Ґотліба і Фанні, яка грозить, що смерть собі заподіє, коли Ґотліба стріне нещастя.
