Буковина/1892/3/Консолїдация у Русинів
| Буковина. Ч. 3 під ред. Сильвестра Дашкевича Консолїдация у Русинів |
На сьвятім вечорі ▶ |
|
Послїдними часами паговорено прилюдно на вічах і написанр в руских часописях чимало про пекучу потребу солїдарности і консолїдациї руких сил, та і дуже важна се справа; бо-жвід сего залежить безперечно живійший поступ повного розвюю нашого народного житя, від сего залежить наша народна повага, наше значінє в в ширшім сьвітї, наш моральний вплив на політичні і суспільні стосунки бодай в тих краях і державах, де Русини проживають в дуже поважних масах.
Длятого то і ми, яко одинокий орґан буковинської Руси, вважаємо се за наш сьвятий народний обовязок, застановити ся докладнїйше, без пристрасти, цїлком предмтово над сим для кождого правдивого патріота преважним питанєм, а іменно над причинами дотеперішної невдачі консолїдациї сил у Русинів. Ся невдача стоїть безперечно в тїсній звязи з загальною невдачою нашої, так давнїйшої, як і теперішної рускої суспільности. Брак віри в животну силу свого народу, проте обожанє лише чужої дочасної матеріяльної дикої сили, продайність і політикованє на власну руку; брак шляхотного чутя горячої любви для свого питомого, брак одже правдивого патріотизму, а кромі сего плиткість в поглядах на хід загального поступу і розвою людского житя, і по найбільшій части цїльковита духова мертвова, се були і є ще тепер нещастя і прикмети загалу нашої рускої суспільности.
Тільки така нещасна суспільність могла видати партию москофльську, або лучше сказати, партию народних зрадників, могла видати таких Маркових, Мончаловских, Купчанків, що лише в дикім московским царославію добачають правдиве людске щастє, а властиво бляґуютьсвоїм не зрячим братам, що лише там наше правдиве щастє; тілько така нещасна суспільність, як наша руска, могла видати таких мізерних людий, що за марний гріш запродали свою душу, та стали найзавзятїйшими ворогами щирих своїх братів, щирих руских патріотів, що не щадять нї труду, нї грошевих жертв для здигненя свого народу з теперішної єго моральної і материяльної немочи; тільки така нещасна суспільність, ямнаша руска, могла видати таких виродних синів рускої неньки, яких не мав ще другий нарід, таких виродних синів, що осьміляють ся насьмівати ся зі свого найдорожшого, бо одинокого народного скару, зі своєї прекрасної милозвучної, сьпівної рукої мови, та називати єї тілько жарґоном московскої мови, помимо того, що ся мова вже давно вживає ся і в середних школах і на унїверситетї і в урядах і в парляментї; тілько така, можна сказати, хора суспільність, як наша руска, не цурає ся приймати безвстидні, бляґерскі смаровила сказаних запроданцїв, називати сї мізерні і нїкчемнї смаровила: „Галицкая Русь“, „Страхопуд“ і „Русская Правда“ — своїми орґанами, та приймати таких мізерних запроданцїв як Маркова, Мончаловского, Купчанка — до участи в народних вічах і в других руских зборах. Тілько така незріла суспільність, як наша руска могла видати таких зарозумілиї, нетолєрантних, аґресивних наших радикалів-социалїстів, що маловажать национальне питанє, що не узнають народної карности, що маловажать патриотичні чувства, та обсьмівують кождий і найпатриотичнїйший труд, що не вийшов з їх табору, маловажать або навіть засуджують кождий народний здобуток, що наперед не мав апробати зі сторони їх неомильних проводирів; тілько така незріла суспільність, як наша руска, може підтримувати так звану тверду партию, що в уживаню мішанини мертвих язиків, в уживаню нашому народови незрозумілої мішанини старо-стловяньского і церковно-руского язика та в букві „ъ“ добачує цїле спасенє нашого народу. Чи можлива одже наразї консолїдяция всїх тих наших дотеперішних противників з партиєю народовцїв, котра стоїть до тепер сама одна на чисто народнім ґрунтї, цїнить високо вагу национального принипу для розвою і зміцненя сили руского народу? Ми сьвято переконані о сїм, що тепер наразї консолїдация всї руских сил абсолютно неможлива а вже-ж нїколи не може наступити консолїдация з партиєю наших запроданцїв. Годї бо споїти всї ті по части вже цїлком зігнилі, по части ще дуже хорі, по части ще незрілі елємєненти для народної праці в оден здоровий орґанїзм.
Гниль треба з корінєм усунути, хоробу радикально вилїчити, незрілі мусять вперед дозріти, та аж тодї може наступити консолїдация всїх руских сил, аж тодї може руский нарід станути одноцїльним здоровим орґанїзмом, що буде в станї удержати народну карність, пізнати і шанувати народні чесноти, та удержати послух і пошанованє для народних проводирів.
Поки що мусять ще довго самі патріоти-народовцї щиро і мозольно працювати над нашим народним відродженєм, мусять працювати над консолїдациєю своїх сил, мусять викоріняти всї свої дотеперішні хиби, про що ми піщнїйше ще поговоримо, та нїяк не сьміють дати ся відвести від правдиво людскої роботи нї грозьбами і насьмішками своїх противників, нї малим успіхом своєї працї, котра що йно ставляє підвалину для великого народного дому, для великої народної сьвятинї.