бурлацький
|
|
Бурла́цький, а, е. Принадлежащий бурла́ці, к нему относящийся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое название, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отче-наш. Шутливая молитва, в которой просят избавления от разных бед жизни бурла́к. О. 1861. X. Св. 50.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Бурла́цький, а, е. Принадлежащий бурла́ці, к нему относящийся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое название, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отченаш. Шутливая молитва, в которой просят избавления от разных бед жизни бурлак. О. 1861. X. Св. 50.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Бурла́цький, а, е. Принадлежащій бурла́ці, къ нему относящійся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое названіе, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отче-наш. Шутливая молитва, въ которой просятъ избавленія отъ разныхъ бѣдъ жизни бурлак. О. 1861. X. Св. 50.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924