Бюґ-Жарґаль/LV

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бюґ-Жарґаль
Віктор Гюґо
пер.: Христина Алчевська

LV
Харків: Державне видавництво України, 1928
LV

Опинившись у долині, я побачив Бюґ-Жарґаля; я кинувся йому в обійми й так зостався, не можучи говорити, але маючи до нього силу запитань.

— Слухай, — сказав він мені, — твоя жінка, а моя сестра, в безпечному місці, я її доручив у стані білих одному з твоїх родичів, що командує аванпостами; я хотів віддатись у полон з бажання не зробити відповідальними за себе десять голів, що сидять заложниками. Твій родич звелів мені тікати й зробити спробу визволити тебе з рук твоїх мучителів, заки ще вони встигнуть розпочати твої муки; бо ж негри-заложники лише в тому разі будуть убиті, як на горі з'явиться великий чорний стяг — вістун твоєї смерти, обіцяний жорстоким Біасу білим. Тоді я справді побіг, Раск мене до тебе повів, і я наспів до вас вчасно, дякувати бога. Ти будеш живий і я теж.

Він подав мені руку й промовив:

— Брате, ти радий?

Я знов стис його в обіймах. Я намовляв його не кидати нас більше ніколи — зостатися поміж білими; я обіцяв йому посаду в колоніальній армії. Він мене перервав із жахом:

— Брате, хіба я тобі пропоную зареєструватись до чорних?

Я мовчав, бо відчував, що запропонував йому нісенітницю. Він додав весело:

— Ходи швидше, — треба заспокоїти твою жінку.

Ця пропозиція цілковито відповідала моїм бажанням. Я встав п'яний своїм щастям; ми вирушили. Негр знав дорогу і йшов попереду переді мною; Раск — за нами…

Тут д'Оверне зупинився й обвів усіх сумовитим зором. Піт великими краплями котився з нього. Він затулив обличчя руками.

Раск дивився на нього стурбовано.

— Еге, так само ти на мене тоді дивився, — промурмотів він.

За якусь хвилю він підвівся дуже схвильований і вийшов з паланки. Сержант і пес пішли йому вслід.