Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Книга Неемії

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біблія, Книги Старого Заповіту , переклад — Іван Огієнко
Книга Неемії
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Книга
Неемії
Вістка про зруйнува́ння Єрусалиму

1 Слова́ Неемі́ї,[1] Гахаліїного сина: „І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в за́мку Шуша́н.[2]

 2 І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятува́лися, що позостали від поло́ну, та про Єрусалим.

 3 А вони сказали мені: „Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в га́ньбі, а мур Єрусалиму поруйно́ваний, а брами його попа́лені огнем“...

 4 І сталося, як почув я ці слова́, сів я та й плакав, і був у жало́бі кілька днів, і по́стив, і молився перед лицем Небесного Бога.

 5 I сказав я: „Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізни́й, що дотри́муєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої, —

 6 нехай же буде ухо Твоє чутке́, а очі Твої відкриті, щоб прислу́хуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповіда́юся в гріха́х Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, — і я і дім батька мого грішили!

 7 Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму.

 8 Пам'ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своє́му рабові, говорячи: як ви спроневі́ритеся, — Я розпоро́шу вас поміж наро́дами!

 9 Та коли наве́рнетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигна́нці на краю небес, — то й звідти позбираю їх, і приведу́ до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім'я́ Моє!

 10 А вони — раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою.

 11 Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке́ до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що пра́гнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем!“ А я був ча́шником царевим.

Артаксе́ркс доручує Неемі́ї відбудувати Єрусалима

2 І сталося в місяці ніса́ні, двадцятого року царя Артаксе́ркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумни́й перед ним.

 2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався!

 3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“

 4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога,

 5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“!

 6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час.

 7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї,

 8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.

 9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в.

 10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів.

 11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.

 12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.

 13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем.

 14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною.

 15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.

 16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в.

 17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“

 18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло.

 19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“

 20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“

Направа єрусалимського муру

3 І встав Еліяші́в, первосвященик, та брати його священики, і збудували Овечу браму. Вони освятили її, і повставля́ли її двері, й аж до башти Меа освятили її, аж до башти Ханан'їла.

 2 А поруч нього будували єрихо́няни, а поруч них будував Заккур, син Імріїв.

 3 А браму Рибну збудували сини Сенаїні, і вони покрили її бру́ссями, і повставляли двері її, замки́ її та за́суви її.

 4 А поруч них направляв Меремот, син Урії, Коцового сина, а поруч них направляв Мешуллам, син Берехії, Мешав'їлового сина, а поруч них направляв Садок, Баанин син.

 5 А поруч них направляли текояни, але́ їхні вельмо́жі не схилили своєї шиї в службу свого Господа.

 6 А браму Стару направляли Йояда, син Пасеахів, та Мешуллам, син Бесодеїн, — вони покрива́ли бру́ссями, і вставляли двері її, і замки́ її та за́суви її.

 7 А поруч них направляв ґів'онеянин Мелатія та меронотеянин Ядон, люди Ґів'ону та Міцпи, що належали до володі́ння намісника Заріччя.

 8 Поруч нього направляв Уззіїл, син Хархаїн, з золотарів, а поруч нього направляв Хананія, син Раккахімів, — і вони віднови́ли Єрусалима аж до Широкого муру.

 9 А поруч нього направляв Рефая, син Хурів, зверхник половини єрусалимської округи.

 10 А поруч нього направляв Єдая, син Харумафів, а то навпроти дому свого, а при його руці направляв Хаттуш, син Хашавнеїн.

 11 Другу міру направляв Малкійя, син Харімів, та Хашшув, син Пахат-Моавів, та башту Печей.

 12 А поруч нього направляв Шаллум, син Лохеша, зверхник половини єрусалимської окру́ги, він та дочка́ його.

 13 Браму Долинну направляв Ханун та ме́шканці Заноаху, — вони збудували її, і повставляли двері її, замки́ її та за́суви її, і тисячу ліктів у мурі аж до Смітнико́вої брами.

 14 А Смітнико́ву браму направив Малкійя, син Рехавів, зверхник бет-керемської округи, — він збудував її, і повставля́в її двері, замки́ її та за́суви її.

 15 А Джерельну браму направив Шаллум, син Кол-Хезеїв, зверхник округи Міцпи, — він збудував її, і покри́в її, і повставля́в її двері, замки́ її та за́суви її, і направив мура ставу Шелах до царсько́го садка́, і аж до ступені́в, що спускаються з Давидового Міста.[3]

 16 За ним направляв Неемія, син Азбуків, зверхник половини бетцурської окру́ги аж до місця навпроти Давидових гробі́в і аж до зробленого ста́ву, і аж до дому Лицарів.

 17 За ним направляли Левити: Рехум, син Баніїв, поруч нього направляв зверхник половини округи Кеїла, для своєї окру́ги.

 18 За ним направляли їхні брати: Баввай, син Хенададів, зверхник половини окру́ги Кеїла.

 19 І направляв поруч нього Езер, син Єшуїн, зверхник округи, міру другу, від місця навпроти виходу до зброя́рні наріжника.

 20 За ним ревно направляв Барух, Заббаїв син, міру другу, від наріжника аж до входу до дому первосвященика Еліяшіва.

 21 За ним направляв Меремот, син Урійї, сина Коцового, міру другу, від входу до Еліяшівового дому й аж до кінця Еліяшівового дому.

 22 А за ним направляли священики, люди йорданської окру́ги.

 23 За ним направляв Веніямин, син Хашшувів, навпроти свого дому; за ним направляв Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, при своєму домі.

 24 За ним направляв Біннуй, син Хенададів, міру другу, від Азаріїного дому аж до нарі́жника й аж до ро́гу.

 25 Палал, син Узаїв, — від місця навпроти наріжника та в горі́шній башті, що вихо́дить із царсько́го дому, що при в'язни́чному подві́р'ї. За ним Педая, син Пар'ошів.

 26 А підда́нці храму сиділи в Офелі аж до місця навпроти Водної брами на схід та навпро́ти виступа́ючої башти.

 27 За ним направляли техояни, міру другу, від місця навпроти великої виступаючої башти й аж до офельського му́ру.

 28 З-над Кінської брами направляли священики, кожен навпроти дому свого́.

 29 За ними направляв Садо́к, син Іммерів, навпроти свого дому, а за ним направляв Шемая, син Шеханіїн, сторож Схі́дньої брами.

 30 За ним направляв Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шо́стий син Цалафів, міру другу; за ним направляв Мешуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімна́ти.

 31 За ним направляв Малкійя, син золотаря́, аж до дому храмови́х підда́нців та крамарі́в, навпроти брами Міфкад і аж до наріжної го́рниці.

 32 А між наріжною го́рницею до Овечої брами направляли золотарі́ та крамарі́.

 33 І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв.

 34 І говорив він перед своїми брата́ми та самарійським ві́йськом і сказав: „Що́ це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи бу́дуть вони прино́сити жертву? Чи закі́нчать цього дня? Чи ожи́влять вони ці камі́ння з куп по́роху, а вони ж — попа́лені?“

 35 А аммоні́тянин Товійя був при ньому й сказав: „Та й що́ вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні́!“

 36 „Почуй, Боже наш, що ми стали пого́рдою, і поверни їхню га́ньбу на голову їхню, і дай їх на здо́бич у край поло́ну!

 37 І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони обра́зили будівничих!“

 38 І збудува́ли ми того мура, і був пов'я́заний увесь той мур аж до половини його́. А серце народу було, щоб да́лі робити!

Вороги перешкоджа́ють направляти мур

4 І сталося, як почув Санвалла́т, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що ви́ломи в стіні стали затарасо́вуватися, то дуже запали́лися гнівом.

 2 І змо́вилися вони всі ра́зом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замі́шання.

 3 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними.

 4 І сказав Юда: „Осла́бла сила носія́, а зва́лищ багато, — і ми не зможемо да́лі будувати мура!“

 5 А наші нена́висники говорили: „Вони не знатимуть і не побачать, як ми при́йдемо до сере́дини їх, і позабива́ємо їх, та її спи́нимо працю!“

 6 І сталося, як прихо́дили ті юде́яни, що сиділи при них, то говорили нам про це разі́в десять, зо всіх місць, де вони пробува́ли.

 7 Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками.

 8 І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхе́тних, і до заступників, і до решти наро́ду: „Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізно́го, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочо́к ваших, жіно́к ваших та за доми́ ваші!“

 9 І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї.

 10 І було́ від того дня, що половина моїх юнакі́в робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити́, і луки та па́нцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.

 11 Будівни́чі працювали на мурі, а носії́ наладо́вували тяга́р, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа.

 12 А в кожного будівничого його меч був прив'я́заний на сте́гнах його, і так вони будували, а біля мене був сурма́ч.

 13 І сказав я до шляхе́тних, до заступників та до решти наро́ду: „Праця велика й просто́ра, а ми повідді́лювані на мурі, дале́ко один від о́дного.

 14 Тому то в місце, де почуєте голос сурми́, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!“

 15 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до поя́влення зір.

 16 Також того ча́су сказав я до наро́ду: „Кожен з юнако́м своїм нехай ночують у сере́дині Єрусалиму, і бу́дуть вони для нас уночі — сторо́жею, а вдень — на працю“.

 17 І ні я, ані брати мої, ані юнаки́ мої, ані сторожі́, що були за мною, ми не здіймали своєї оде́жі, — кожен мав свою зброю при своє́му стегні́.

Поле́гшення долі бідного народу

5 І був великий крик наро́ду та їхніх жіно́к на своїх братів юдеїв.

 2 І були такі, що говорили: „Ми даємо́ в заста́ву синів своїх та дочо́к своїх, і беремо́ збіжжя, і їмо й живемо́!“

 3 І були такі, що говорили: „Ми заставля́ємо поля свої, і виноградники свої, і доми́ свої, і беремо́ збіжжя в цьому голоді!“

 4 І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники.

 5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини — як їхні сини. А ось ми ти́снемо наших синів та наших дочо́к за рабів, і є з наших дочо́к ути́скувані. Ми не в силі робити, а поля́ наші та виноградники наші належать іншим“.

 6 І сильно запала́в у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова́!

 7 А моє серце дало́ мені раду, і я спереча́вся з шляхе́тними та з заступниками та й сказав їм: „Ви заста́вою ти́снете один о́дного!“ І скликав я на них великі збори.

 8 І сказав я до них: „Ми викупо́вуємо своїх братів юдеїв, про́даних пога́нам, за нашою спромогою, а ви бу́дете продавати своїх братів, і вони продаються нам?“ І мовчали вони, і не знахо́дили слова...

 9 І сказав я: „Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в бо́язні нашого Бога ви маєте ходити, через га́ньбу від тих поганів, наших ворогів?

 10 Також і я, брати мої та юнаки́ мої були позикода́вцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг!

 11 Верніть їм зараз їхні поля́, їхні виноградники, їхні оли́вки, й їхні доми́ та відсо́ток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову́ оливу, що ви дали їм у заста́ву за них!“

 12 І вони сказали: „Пове́рнемо, і не бу́демо жадати від них! Зро́бимо так, як ти говориш!“ І покликав я священиків, і заприсягну́в їх зробити за цим словом.

 13 Витрусив я й свою па́зуху та й сказав: „Нехай отак ви́трусить Бог кожного чоловіка, хто не спо́внить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай бу́де такий ви́трушений та поро́жній!“ І сказали всі збори: „Амі́нь!“ І сла́вили вони Господа, і наро́д зробив за цим словом.

 14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої.

 15 А намі́сники попере́дні, що були́ передо мною, чинили тяжке́ над наро́дом, і брали від них хлібом та вином одно́го дня сорок шеклів срібла; також їхні слу́ги панували над наро́дом. А я не робив так через страх Божий.

 16 А також у праці того муру я підтри́мував, і по́ля не купували ми, а всі мої слу́ги були зібрані там над працею.

 17 А за столом моїм були юдеї та заступники, — сто й п'ятдеся́т чоловіка, та й ті, хто прихо́див до нас із народів, що навколо нас.

 18 А що гото́вилося на один день, було: віл один, худоби дрібної — шестеро ви́браних, і птиця готува́лася в мене, а за десять день вихо́дило багато всякого вина. А при то́му я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка́ на тому народі.

 19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що́ я робив для цього народу!

Вороги намагаються спинити роботу

6 І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позоста́лося в ньому ви́лому, — але до цього ча́су дверей у брамах я не повставля́в, —

 2 то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: „Приходь, і вмовимося ра́зом у Кефірімі в долині Оно!“ А вони замишляли зробити мені зло.

 3 І послав я до них послів, говорячи: „Я роблю́ велику працю, і не мо́жу прийти. На́що буде перервана ця праця, як кину її та піду́ до вас?“

 4 І посилали до мене так само чотири ра́зи, а я відповідав їм так само.

 5 І так само Санваллат п'ятий раз прислав до ме́не слугу́ свого́, а в руці його був відкритий лист.

 6 А в ньому написане: „Чується серед наро́дів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому́ то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими слова́ми.

 7 Та й пророків ти понаставля́в, щоб викри́кували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, — приходь, і пора́дьмося ра́зом!“

 8 І послав я до ньо́го, говорячи: „Не було́ таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишля́в!“

 9 Бо всі вони лякали нас, говорячи: „Нехай осла́бнуть їхні руки з цієї праці, — і не буде вона зро́блена!“ Та тепер, о Боже, зміцни́ мої ру́ки!

 10 І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був заде́ржаний. І він сказав: „Умовмося піти до Божого дому, до сере́дини храму, і замкне́мо храмові двері, бо при́йдуть забити тебе, — власне вночі при́йдуть забити тебе“.

 11 Та я відказав: „Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто́ є такий, як я, що вві́йде до храму й буде жити? Не ввійду́!“

 12 І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупи́ли його́...

 13 Бо він був підку́плений, щоб я боявся, — і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий погові́р, щоб обра́зити мене.

 14 Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його́, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страха́ли мене!

 15 І був закі́нчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдеся́т і два дні.

 16 І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навко́ло нас, то вони впали в оча́х своїх та й пізнали, що ця праця була зро́блена від нашого Бога!

 17 Тими днями також шляхе́тні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні прихо́дили до них.

 18 Бо багато-хто в Юдеї були заприся́женими при́ятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку́ Мешуллама, Берехіїного сина.

 19 І говорили передо мною добре про нього, а слова́ мої передавали йому. Товійя посилав листи́, щоб настраха́ти мене́.

Хто вернувся з вавилонської неволі

7 І сталося, як був збудо́ваний мур, то повставля́в я двері, і були понаста́влювані придве́рні, співаки́ та Левити.

 2 І призна́чив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника тверди́ні Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших.

 3 І сказав я до них: „Нехай не відчиня́ються єрусалимські брами аж до спе́ки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамика́ють двері, і так тримайте. І поста́вити ва́рти з єрусалимських ме́шканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому!“

 4 А місто було широко-просто́ре й велике, та народу в ньо́му мало, і доми не були побудо́вані.

 5 І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхе́тних, і заступників та наро́д, щоб переписати. І знайшов я книжку пе́репису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке:

 6 Оце вихо́дьки з округи, що прийшли з поло́ну вигна́ння, яких вигнав був Навуходоно́сор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого,

 7 ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого наро́ду:

 8 синів Пар'ошових — дві тисячі сто й сімдеся́т і два,

 9 синів Шеватіїних — три сотні і сімдесят і два,

 10 синів Арахових — шість сотень п'ятдеся́т і два,

 11 синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових — дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять,

 12 синів Еламових — тисяча двісті п'ятдеся́т і чотири,

 13 синів Заттуєвих — вісім сотень сорок і п'ять,

 14 синів Заккаєвих — сім сотень і шістдеся́т,

 15 синів Біннуєвих — шість сотень сорок і вісім,

 16 синів Беваєвих — шість сотень двадцять і вісім,

 17 синів Азґадових — дві тисячі три сотні двадцять і два,

 18 синів Адонікамових — шість сотень шістдеся́т і сім,

 19 синів Біґваєвих — дві тисячі шістдесят і сім,

 20 синів Адінових — шість сотень п'ятдеся́т і п'ять,

 21 синів Атерових, — з синів Хізкійїних — дев'ятдеся́т і вісім,

 22 синів Хашумових — три сотні двадцять і вісім,

 23 синів Бецаєвих — три сотні двадцять і чотири,

 24 синів Харіфових — сто дванадцять,

 25 синів Ґів'онових — дев'ятдеся́т і п'ять,

 26 людей з Віфлеєму та Нетофи — сто вісімдеся́т і вісім,

 27 людей з Анототу — сто двадцять і вісім,

 28 людей з Бет-Азмавету — сорок і два,

 29 людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту — сім сотень сорок і три,

 30 людей з Рами та Ґави — шість сотень двадцять і один,

 31 людей з Міхмасу — сто двадцять і два,

 32 людей з Бет-Елу та Аю — сто двадцять і три,

 33 людей з Нево Другого — п'ятдеся́т і два,

 34 вихо́дьків з Еламу Другого — тисяча двісті п'ятдесят і чотири,

 35 виходьків з Харіму — три сотні й двадцять,

 36 виходьків з Єрихону — три сотні сорок і п'ять,

 37 виходьків з Лоду, Хадіду й Оно — сім сотень і двадцять і один,

 38 вихо́дьків з Сенаї — три тисячі дев'ять сотень і тридцять.

 39 Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому — дев'ять сотень сімдеся́т і три,

 40 синів Іммерових — тисяча п'ятдесят і два,

 41 синів Пашхурових — тисяча двісті сорок і сім,

 42 синів Харімових — тисяча сімнадцять.

 43 Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів — сімдеся́т і чотири.

 44 Співакі́в: синів Асафових — сто сорок і вісім.

 45 Придве́рних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих — сто тридцять і вісім,

 46 Храмови́х підда́нців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові,

 47 сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові,

 48 сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві,

 49 сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові,

 50 сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині,

 51 сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові,

 52 сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові,

 53 сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові,

 54 сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині,

 55 сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові,

 56 сини Неціяхові, сини Хатіфині.

 57 Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині,

 58 сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові,

 59 сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові, —

 60 усього цих храмови́х підда́нців та синів Соломонових рабів — три сотні дев'ятдеся́т і два.

 61 А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли дове́сти роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля:

 62 синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних — шість сотень сорок і два.

 63 А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочо́к ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям.

 64 Вони шукали за́пису свого родово́ду, але він не знайшовся, — і були вони ви́лучені зо свяще́нства,

 65 а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до урі́му та туммі́му.

 66 Усього збору ра́зом — сорок дві тисячі триста й шістдеся́т,

 67 окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, — цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співакі́в та співа́чок — двісті й сорок і п'ять.

 68 Їхніх ко́ней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів — двісті сорок і п'ять,

 69 верблю́дів — чотири сотні тридцять і п'ять, ослів — шість тисяч і сім сотень і двадцять.

 70 А частина голі́в ба́тьківських ро́дів дали́ на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу даре́йків, кропи́льниць — п'ятдеся́т, священичих шат — п'ятсот і тридцять.

 71 А з голів ба́тьківських родів дали до скарбниці на працю: золота — двадцять тисяч дарейків, а срібла — дві тисячі й двісті мін.

 72 А що дала́ ре́шта наро́ду: золота — двадцять тисяч дарейків, а срібла — дві тисячі мін, а священичих шат — шістдеся́т і сім.

 73 І осілися священики, і Левити, і придве́рні, і співаки, і дехто з наро́ду, і храмові підда́нці, і ввесь Ізраїль по своїх міста́х. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах.

Чита́ння Мойсеєвого Зако́ну

8 І зібрався ввесь наро́д, як один чоловік, на майда́н, що перед Водною брамою, і сказали учителеві Ездрі прине́сти книги Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь Ізра́їлеві.

 2 І приніс священик Ездра Зако́на перед збори з чоловіків та аж до жіно́к, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця.

 3 І читав він у нім на майда́ні,[4] що перед Водною брамою, від світанку аж до полу́дня, перед чоловіками й жінка́ми та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Зако́ну.

 4 І стояв учитель Ездра на дерев'я́ному підви́щенні, що зробили для цієї справи, а при ньому стояв Маттітія, і Шема, і Аная, і Урійя, і Хілкійя, і Маасея на прави́ці його, а на ліви́ці його: Педая, і Мішаїл, і Малкійя, і Хашум, і Хашбаддана, Захарій, Мешуллам.

 5 І розгорнув Ездра цю книгу на оча́х усього народу, бо він був вище від усього народу, а коли він розгорнув, увесь наро́д устав.

 6 І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а ввесь народ відповів: „Амі́нь, Амі́нь!“ з підне́сенням своїх рук. І всі схиля́лися, і вклонялися Господе́ві обличчям до землі!

 7 А Ісус, і Бані, і Шеревея, Ямін, Аккув, Шаббетай, Годійя, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та Левити пояснювали наро́дові Зако́на, а народ був на своєму місці.

 8 І читали в книзі, у Божому Зако́ні вира́зно, і вияснювали зна́чення, і робили зрозумілим чи́тане.

 9 І сказав намісник Неемія, і священик учитель Ездра й Левити, що вияснювали наро́дові, до всього наро́ду: „День цей — святий він для Господа, Бога вашого, — не будьте в жало́бі й не плачте!“ Бо плакав увесь наро́д, як почув слова Зако́ну.

 10 І сказав він до них: „Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте ча́стки тому́, в кого нема нагото́вленого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі — це ваша сила!“

 11 І Левити потіша́ли ввесь наро́д, говорячи: „Мовчіть, бо цей день святий, — і не сумуйте!“

 12 І пішов увесь наро́д їсти та пити, і посилати ча́стки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли́ йому.

Відсвяткува́ння Ку́чок

 13 А другого дня зібра́лися го́лови ба́тьківських родів усього народу, священики та Левити, до вчителя Ездри, щоб він виясня́в їм слова́ Зако́ну.

 14 І знайшли напи́сане в Зако́ні, що наказав був Господь через Мойсея, щоб Ізраїлеві сини сиділи в ку́чках у свято сьомого місяця,

 15 і щоб розголоси́ли й оголосили по всіх своїх міста́х та в Єрусалимі, говорячи: „Вийдіть на го́ру, і понано́сьте галу́ззя оли́вкового, і галу́ззя дерева оли́вкового, і галуззя ми́ртового, і галуззя па́льмового, і галуззя густоли́стого дерева, щоб поробити ку́чки, як написано“.

 16 І вийшов народ, і поназно́шували, і пороби́ли собі ку́чки кожен на даху́ своїм, і в подві́р'ях своїх, і в подві́р'ях Божого дому, і на майда́ні Водної брами, і на майда́ні брами Єфремової.

 17 І поробила ку́чки вся громада, що вернулася з поло́ну, і сиділа в ку́чках, бо не робили так Ізраїлеві сини від днів Ісуса, Нави́нового сина, аж до дня цього. І була дуже велика радість!

 18 І читали в книзі Божого Зако́ну щоденно, від першого дня аж до дня останнього. І справля́ли свято сім день; а восьмого дня — відда́ння, за уста́вом.

Каяття́ в гріхах

9 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібра́лися Ізраїлеві сини в по́сті та в вере́тищах, а на них — по́рох.

 2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.

 3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму.

 4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого.

 5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу!

 6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько,[5] землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько[5] Тобі вклоня́ється!

 7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м.

 8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний!

 9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

 10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня.

 11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води.

 12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.

 13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі.

 14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.

 15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм.

 16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей.

 17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх!

 18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи,

 19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.

 20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення.

 21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли.

 22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.

 23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти.

 24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею.

 25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м.

 26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи.

 27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів.

 28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час.

 29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю,[6] і не слухалися.

 30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв.

 31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний!

 32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня!

 33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві.

 34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них.

 35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів.

 36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому!

 37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“

Присяга служити Господе́ві

10 Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печа́тки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.

 2 А між тих, що поклали печа́тки, були: намісник Неемія, син Хахаліїн, і Цідкійя,

 3 Серая, Азарія, Єремія,

 4 Пашхур, Амарія, Малкійя,

 5 Хаттуш, Шеванія, Маллух,

 6 Харім, Меремот, Овадія,

 7 Даніїл, Ґіннетон, Барух,

 8 Мешуллам, Авійя, Мійямін,

 9 Маазія, Білґай, Шемая, — оце священики.

 10 А Леви́ти: Ісус, син Азаніїн, Біннуй, з Хенададових синів, Кадміїл.

 11 А їхні брати: Шеванія, Годійя, Келіта, Пелая, Ханан,

 12 Міха, Рехов, Хашавія,

 13 Заккур, Шеревія, Шеванія,

 14 Годійя, Бані, Беніну.

 15 Го́лови наро́ду: Пар'ош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані,

 16 Бунні, Аз'дад, Бевай,

 17 Адонійя, Біґвай, Адін,

 18 Атер, Хізкійя, Аззур,

 19 Годійя, Хашум, Бецай,

 20 Харіф, Анатот, Невай,

 21 Маґпіяш, Мешуллам, Хезір,

 22 Мешезав'їл, Садок, Яддуя,

 23 Пелатія, Ханан, Аная,

 24 Осі́я, Хананія, Хашшув,

 25 Галлохеш, Пілха, Шовек,

 26 Рехум, Хашавна, Маасея,

 27 і Ахійя, Ханан, Анан,

 28 Маллух, Харім, Баана.

 29 І решта наро́ду, священики, Левити, придве́рні, співаки́, храмові́ підда́нці, і кожен, відділений від наро́дів кра́ю до Божого Зако́ну, їхні жінки́, їхні сини́, та їхні до́чки, кожен знаю́чий та розуміючий,

 30 зміцня́ють прися́гу при браттях своїх, при своїх шляхе́тних, і вступили в клятву та прися́гу, щоб ходити в Божому Зако́ні, що був да́ний через Мойсея, Божого раба, і щоб дотри́муватися, і щоб вико́нувати всі заповіді Господа, нашого Бога, і права Його, і постано́ви Його,

 31 і що не дамо́ наших синів наро́дам кра́ю, а їхніх дочо́к не ві́зьмемо для наших синів.

 32 А від наро́дів цього Кра́ю, що спрова́джують това́ри та всяке збі́жжя в день субо́тній на про́даж, не ві́зьмемо від них у суботу та в святі дні, і сьо́мого року понеха́ємо землю та всякого роду борги́.

 33 І поставили ми собі за обов'я́зок, щоб давати нам третину шекля в рік на службу дому нашого Бога,

 34 на хліб показни́й, і на пості́йний дар, і на пості́йне цілопа́лення, на суботи, на молодики́, на свята, і на освячені речі, і на же́ртви за гріх на оку́плення за Ізраїля, і на всяку працю дому нашого Бога.

 35 І кинули ми жеребки́ про пожертву дров, священики, Левити та наро́д, щоб прино́сити до дому нашого Бога, за домом наших батьків, на озна́чені часи́ рік-річно, щоб палити на же́ртівнику Господа, нашого Бога, як напи́сано в Зако́ні,

 36 і щоб прино́сити первопло́ди нашої землі та первопло́ди всякого пло́ду зо всякого де́рева рік-річно до Господнього до́му,

 37 і перворо́джених синів наших та нашої худоби, як написано в Зако́ні, і перворо́джених худоби нашої великої та худоби нашої дрібно́ї, щоб прино́сити до дому нашого Бога до священиків, що служать у домі нашого Бога,

 38 і первопоча́ток наших діж, і наші прино́шення, і плід усякого де́рева, молоде́ вино та оливу спрова́димо священикам до кімна́т дому нашого Бога, а десятину нашої землі — Левитам. А вони, Левити, будуть збирати десятину по всіх містах нашої роботи.

 39 І буде священик, син Ааронів, із Левитами, коли Левити будуть збирати десятину, і Левити віднесу́ть десятину від десятини до дому нашого Бога до комір, до скарбни́ці.

 40 Бо до комір будуть зно́сити сини Ізраїлеві та сини Левитів прино́шення збіжжя, молодо́го вина та оливи, і там є речі святині, служачі священики, і придве́рні, і співаки́. І ми не опу́стимо дому нашого Бога!

Хто осівся в Єрусалимі

11 І сиділи зверхники наро́ду в Єрусалимі, а решта народу кинули жеребки, щоб приве́сти одно́го з десяти сидіти в Єрусалимі, місті святому, а дев'ять частин зостаються по і́нших містах.

 2 І поблагословив народ усіх тих людей, що поже́ртвувалися сидіти в Єрусалимі.

 3 А оце го́лови окру́ги, що сиділи в Єрусалимі, а по Юдиних міста́х сиділи, кожен у своїй посі́лості, по своїх міста́х, Ізра́їль, священики, і Левити, і храмові підда́нці, і сини Соломонових рабів.

 4 А в Єрусалимі сиділи оці з синів Юдиних та з синів Веніяминових. Із синів Юдиних: Атая, син Уззійї, сина Захарія, сина Амарії, сина Шефатії, сина Магаліїла, із синів Перецових.

 5 І Маасея, син Баруха, сина Кол-Хозе, сина Хазаї, сина Адаї, сина Йояріва, сина Захарія, сина Шілоні.

 6 Усіх синів Перецових, що сиділи в Єрусалимі, було чотири сотні шістдесят і вісім хоро́брих людей.

 7 А оце Веніяминові сини: Саллу, син Мешуллама, сина Йоеда, сина Педаї, сина Кадаї, сина Маасеї, сина Ітіїла, сина Ісаї.

 8 А по ньому: Ґаббай, Саллай, — дев'ять сотень двадцять і вісім.

 9 А Йоїл, син Зіхрі, був провіднико́м над ними, а Юда, син Сенуїн, дру́гий над містом.

 10 Із священиків: Єдая, син Йоярів, Яхін,

 11 Серая, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітува, нача́льник у Божому домі.

 12 А їхніх братів, що робили службу для Божого дому, — вісім сотень і двадцять і два. І Адая, син Єрохама, сина Пелалії, сина Амці, сина Захарія, сина Пашхура, сина Малкійї,

 13 а їхніх братів, голів ба́тьківських родів у двісті сорок і два. І Амашсай, син Азаріїла, сина Ахезая, сина Мешіллемота, сина Іммера,

 14 а їхніх братів, хоробрих воякі́в, сто двадцять і вісім, а провідни́к над ними — Завдіїл, син Ґедоліма.

 15 А з Левитів: Шемая, син Хашшува, сина Азрікама, сина Хашавії, сина Бунні.

 16 А Шаббетай та Йозавад були над зо́внішньою службою для Божого дому, з голів Левитів.

 17 А Матанія, син Міхи, сина Завді, сина Асафового, був головою, що починав славосло́вити при молитві, і Бакбукія, другий з братів його, і Авда, син Шаммуї, сина Ґалала, сина Єдутунового.

 18 Усіх Левитів у святому місті було двісті вісімдеся́т і чотири.

 19 А придве́рні: Аккув, Талмон та їхні брати, що сторожи́ли при брамах, — сто сімдеся́т і два.

 20 А решта Ізраїля, священики, Левити були по всіх Юдиних містах, кожен у наді́лі своїм.

 21 А храмові підда́нці сиділи в Офелі, а Ціха та Ґішпа були над підда́нцями.

 22 А провіднико́м Левитів в Єрусалимі був Уззі, син Бані, сина Хашавії, сина Маттанії, сина Міхи, з Асафових синів, співакі́в при службі Божого дому,

 23 бо був царі́в нака́з про них та певна оплата на співаків про кожен день.

 24 А Петахія, син Мешезав'їла, із синів Зераха, сина Юдиного, був при руці царя́ для всіх справ наро́ду.

Осе́лення по інших містах

 25 А по двора́х на поля́х своїх з Юдиних синів сиділи: в Кір'ят-Арбі та зале́жних її містах, і в Дівоні та залежних його містах, і в Єкавцеїлі та залежних його містах,

 26 і в Єшуї, і в Моладі, і в Бет-Пелеті,

 27 і в Хасар-Шуалі, і в Беер-Шеві та залежних його містах,

 28 і в Ціклаґу, і в Мехоні та в залежних її містах,

 29 і в Ен-Ріммоні, і в Цор'ї, і в Ярмуті,

 30 Заноаху, Адулламі та двора́х її, в Лахішу та поля́х його, в Азці та залежних її містах. І таборува́ли вони від Беер-Шеви аж до долини Гінном.

 31 А Веніяминові сини, починаючи від Ґеви, заселили оці міста: Міхмаш, і Айя, і Бет-Ел та залежні його міста,

 32 Анатот, Нов, Ананія,

 33 Хацор, Рама, Ґіттаїм,

 34 Хадід, Цевоїм, Неваллат,

 35 Лод і Оно, долина Харашім.

 36 А з Левитів Юдині відділи жили в краю́ Веніямина.

Вихо́дьки священики та Левити

12 А оце священики та Левити, що прийшли з Зоровавелем, сином Шеалтіїловим, та з Ісусом: Серая, Їрмея, Ездра,

 2 Амарія, Маллух, Хаттуш,

 3 Шеханія, Рехум, Меремот,

 4 Іддо, Ґіннетой, Авійя,

 5 Мійямін, Маадія, Білґа,

 6 Шемая, і Йоярів, Єдая,

 7 Саллу, Амок, Хілкійя, Єдая. Це го́лови священиків та брати́ їхні за днів Ісуса.

 8 А Левити: Ісус, Біннуй, Кадміїл, Шеревея, Юда, Матанія, головний над славосло́в'ям він та брати́ його.

 9 І Бакбукія та Унні, їхні брати, були навпроти них на сторо́жі.

 10 А Ісус породив Йоякима, а Йояким породив Ел'яшіва, а Ел'яшів породив Йояду,

 11 а Йояда породив Йонатана, а Йонатан породив Яддуя.

 12 А за Йоякимових днів були священики, го́лови ба́тьківських родів: з роду Сераїного — Мерая, з Їрмеїного — Хананія,

 13 з Ездриного — Мешуллам, з Амаріїного — Єгоханан,

 14 з Меліхового — Йонатан, з Шеваніїного — Йо́сип,

 15 з Харімового — Адна, з Мерайотового — Хелкай,

 16 з Іддового — Захарій, з Ґіннетонового — Мешуллам,

 17 з Авійїного — Зіхрі, з Мін'ямінового та з Моадеїного — Пілтай,

 18 з Білґиного — Шаммуя, з Шемаїного — Йонатан,

 19 а з Йоярівового — Маттенай, з Єдаїного — Уззі,

 20 з Саллаєвого — Каллай, з Амокового — Евер,

 21 з Хілкійїного — Хашавія, з Єдаїного — Натанаїл.

 22 Левити, го́лови ба́тьківських ро́дів, були записані за днів Ел'яшіва, Йояди, і Йоханана, і Яддуя, а священики — за царюва́ння Дарія перського.

 23 Сини Леві́я, го́лови ба́тьківських родів, записані в Книгу Хронік, і аж до днів Йоханана, сина Ел'яшівового.

 24 А го́лови Левитів: Хашавія, Шеревія, і Ісус, син Кадміїлів, та брати́ їхні були навпроти них, щоб хвалити та сла́вити за нака́зом Давида, Божого чоловіка, черга́ за черго́ю.

 25 Матанія, і Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув, придве́рні, сторо́жа в бра́мних скла́дах.

 26 Вони були за днів Йоякима, сина Ісуса, сина Йоцадакового, та за днів намісника Неемії та священика вчителя Ездри.

Свято освячення муру

 27 А в свято освя́чення єрусалимського муру шукали Левитів по всіх їхніх місця́х, щоб приве́сти їх до Єрусалиму спра́вити свято освя́чення та радости з похвала́ми, із піснею, цимба́лами, а́рфами та з ци́трами.

 28 І позбира́лися сини́ співаків та з окру́ги навко́ло Єрусалиму та з осель нетофатян,

 29 і з Бет-Гаґґілґала, і з піль Ґеви та Азмавету, бо співаки́ побудува́ли собі двори́ навко́ло Єрусалиму.

 30 І очи́стилися священики та Левити, і вони очи́стили народ, і брами та мур.

 31 І повво́див я Юдиних зверхників на мур, і поставив два великі збори славосло́вників та похо́ди, з них один пішов право́руч по муру до Смітнико́вої брами.

 32 А за ними йшов Гошая та половина Юдиних зверхників,

 33 і Азарія, Ездра, і Мешуллам,

 34 Юда, і Веніямин, Шемая, і Ірмея.

 35 А з священичих синів із су́рмами: Захарій, син Йонатана, сина Шемаї, сина Маттанії, сина Міхаї, сина Заккура, сина Асафового,

 36 а брати його: Шемая, і Азаріїл, Мілай, Ґілалай, Маай, Натанаїл, і Юда, Ханані з музи́чними знаря́ддями Давида, Божого чоловіка, а вчитель Ездра — перед ними.

 37 А при Джерельній брамі, навпроти них, вони йшли ступеня́ми Давидового Міста, входом на стіну́ над Давидовим домом і аж до Водної брами на схід.

 38 А другий збір славосло́вників ішов ліво́руч, а за ним я та половина наро́ду, зве́рху по муру вище башти Печей та аж до Широкого муру,

 39 і від Єфремової брами та до брами Старо́ї, і до брами Ри́бної, і башти Ханан'їла, і башти Меа, і аж до брами Овечої, і спини́лися біля брами Ув'я́знення.

 40 І стали оби́два збо́ри славосло́вників біля Божого дому, і я, і половина заступників зо мною,

 41 і священики: Ел'яким, Маасея, Мін'ямин, Міхая, Елйоенай, Захарій, Хананія з су́рмами,

 42 і Маасея, і Шемая, і Елеазар, і Уззі, і Єгоханан, і Малкійя, і Елам, і Езер. І співаки́ співали, а Їзрахія був провіднико́м.

 43 І вони прино́сили того дня великі жертви та раділи, бо Бог порадував їх великою радістю. І раділи також жінки́ та діти, і аж дале́ко чута була радість Єрусалиму!

 44 І того дня були попризна́чувані люди над коморами для ска́рбів, для прино́шень, для первопло́дів та для десятин, щоб зно́сити в них з міськи́х піль зако́нні ча́стки священикам та Левитам, бо радість Юдеї була — дивитися на священиків та на Левитів, що стояли!

 45 І вони стерегли́ постано́ви свого Бога, і постанови про очи́щення, і були співака́ми та придве́рними за нака́зом Давида та сина його Соломона.

 46 Бо відда́вна, за днів Давида та Асафа, були го́лови співаків та пісні́ хвали́ й збори славосло́вників для Бога.

 47 І ввесь Ізраїль за днів Зоровавеля та за днів Неемії давав ча́стки співа́цькі та придве́рничі, щодня належне, і освячував це Левитам, а Левити освячували Ааро́новим синам.

Очищення Ізраїля від чужого

13 Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос наро́ду, і було зна́йдене написане в ній, що Аммоні́тянин та Моаві́тянин не вві́йде до Божої громади, і так бу́де аж навіки,

 2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння.

 3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже.

 4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн,

 5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення.

 6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя.

 7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому.

 8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори.

 9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан.

 10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю.

 11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х.

 12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць.

 13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів.

 14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах!

 15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.

 16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.

 17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?

 18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“.

 19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня!

 20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.

 21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу.

 22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!

 23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок.

 24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду.

 25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас.

 26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́?

 27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“

 28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе!

 29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського!

 30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,

 31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“

  1. По-єврейськи Nehemijah.
  2. Шушан — Сузи.
  3. Давидове Місто — Сіон.
  4. В ориґіналі: перед обличчям майдану.
  5. 5,0 5,1 Небесне військо — зорі.
  6. Твердошиїй — упертий, неслухняний.