Перейти до вмісту

Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Книга Псалмів/77 (78)

Матеріал з Вікіджерел
Біблія
пер.: Іван Огієнко

Старий Заповіт
Книга Псалмів
Псалом 77 (78)
• Інші версії цієї роботи див. Псалом 77 1988
ПСАЛОМ 77 (78)

 1 Пісня навча́льна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, —

 2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!

 3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —

 4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!

 5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,

 6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть[1] і будуть розповідати своїм дітям.

 7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.

 8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.

 9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад[2] у день бо́ю:

 10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,

 11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.

 12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:

 13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;

 14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;

 15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.

 16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.

 17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,

 18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.

 19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“

 20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“

 21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь[3] запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,

 22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.

 23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,

 24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:

 25 Хліб а́нгольський[4] їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!

 26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —

 27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,

 28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.

 29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!

 30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,

 31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.

 32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,

 33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.

 34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,

 35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.

 36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,

 37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.

 38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,

 39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!

 40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!

 41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —

 42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,

 43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,

 44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.

 45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.

 46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.

 47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.

 48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.

 49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.

 50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.

 51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.[5]

 52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.

 53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.

 54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.

 55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.

 56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,

 57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.

 58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.

 59 Бог почув[6] усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,

 60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

 61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.

 62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:

 63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,

 64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.

 65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,

 66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!

 67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,

 68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!

 69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.

 70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,

 71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —

 72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!

——————

  1. Устати при інших дієсловах в біблійній мові визначає тільки початок дії, спонуку до неї (наше: ану), а в нашій мові може бути й опущене, пор. 1 М. 13. 17.
  2. Повернутися взад — утікти.
  3. Огонь — сильний гнів.
  4. За грецьким текстом; за гебрейським — хліб сильних, lechem abbirim.
  5. Хамові намети — Єгипет, єгиптяни.
  6. Почув і побачив — ці слова в біблійній мові нерідко вживаються одне замість одного, пор. Іс. 2. 1, Пр. 14. 17.
 Книга Псалмів 
1  ·  2  ·  3  ·  4  ·  5  ·  6  ·  7  ·  8  ·  9  ·  10 (11)  ·  11 (12)  ·  12 (13)  ·  13 (14)  ·  14 (15)  ·  15 (16)  ·  16 (17)  ·  17 (18)  ·  18 (19)  ·  19 (20)  ·  20 (21)  ·  21 (22)  ·  22 (23)  ·  23 (24)  ·  24 (25)  ·  25 (26)  ·  26 (27)  ·  27 (28)  ·  28 (29)  ·  29 (30)  ·  30 (31)  ·  31 (32)  ·  32 (33)  ·  33 (34)  ·  34 (35)  ·  35 (36)  ·  36 (37)  ·  37 (38)  ·  38 (39)  ·  39 (40)  ·  40 (41)  ·  41 (42)  ·  42 (43)  ·  43 (44)  ·  44 (45)  ·  45 (46)  ·  46 (47)  ·  47 (48)  ·  48 (49)  ·  49 (50)  ·  50 (51)  ·  51 (52)  ·  52 (53)  ·  53 (54)  ·  54 (55)  ·  55 (56)  ·  56 (57)  ·  57 (58)  ·  58 (59)  ·  59 (60)  ·  60 (61)  ·  61 (62)  ·  62 (63)  ·  63 (64)  ·  64 (65)  ·  65 (66)  ·  66 (67)  ·  67 (68)  ·  68 (69)  ·  69 (70)  ·  70 (71)  ·  71 (72)  ·  72 (73)  ·  73 (74)  ·  74 (75)  ·  75 (76)  ·  76 (77)  ·  77 (78)  ·  78 (79)  ·  79 (80)  ·  80 (81)  ·  81 (82)  ·  82 (83)  ·  83 (84)  ·  84 (85)  ·  85 (86)  ·  86 (87)  ·  87 (88)  ·  88 (89)  ·  89 (90)  ·  90 (91)  ·  91 (92)  ·  92 (93)  ·  93 (94)  ·  94 (95)  ·  95 (96)  ·  96 (97)  ·  97 (98)  ·  98 (99)  ·  99 (100)  ·  100 (101)  ·  101 (102)  ·  102 (103)  ·  103 (104)  ·  104 (105)  ·  105 (106)  ·  106 (107)  ·  107 (108)  ·  108 (109)  ·  109 (110)  ·  110 (111)  ·  111 (112)  ·  112 (113)  ·  113 (114, 115)  ·  114 (116)  ·  115 (116)  ·  116 (117)  ·  117 (118)  ·  118 (119)  ·  119 (120)  ·  120 (121)  ·  121 (122)  ·  122 (123)  ·  123 (124)  ·  124 (125)  ·  125 (126)  ·  126 (127)  ·  127 (128)  ·  128 (129)  ·  129 (130)  ·  130 (131)  ·  131 (132)  ·  132 (133)  ·  133 (134)  ·  134 (135)  ·  135 (136)  ·  136 (137)  ·  137 (138)  ·  138 (139)  ·  139 (140)  ·  140 (141)  ·  141 (142)  ·  142 (143)  ·  143 (144)  ·  144 (145)  ·  145 (146)  ·  146 (147)  ·  147  ·  148  ·  149  ·  150