верч
верч
|
|
Верч, ча, м. 1) Сверток, пучок. 2) Небольшая булочка с шишкой посредине. Ее дают старости́ на свадьбе, чтобы впустили в двор. Ум. Ве́рчик, ве́рчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Верч, ча, м. 1) Сверток, пучок. 2) Небольшая булочка с шишкой посредине. Ее дают старости́ на свадьбе, чтобы впустили в двор. Ум. Ве́рчик, ве́рчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Верч, ча, м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости́ на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. Ум. Ве́рчик, ве́рчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924