Всесвітна історія/II/Нїмеччина під панованєм Гогенштавфів. Другий і третий хрестоносний похід
| ◀ Перший хрестоносний похід | Всесвітна історія. Том II Нїмеччина під панованєм Гогенштавфів. Другий і третий хрестоносний похід |
Упадок Гогенштавфів. Зріст пап за Інокентия III. і IV. Четвертий і пятий хрестоносний похід ▶ |
|
Конрад III. 1135.—1152. На Генрику V. вимерла франконьска родина, а в Нїмеччинї вибрано королем Льотара III. Саского ( 1125—1137). Проти Льотара виступили два князї Конрад і Фридерик з родини Гогенштавфів. Щоб вести успішнїйшу борбу проти обох братів, видав Льотар свою дочку Ґертруду за баварского князя Генрика Гордого Вельфа, котрий по смерти Льотара одїдичив Саксонїю і став наймогучійшим з поміж нїмецких князїв, тому то князї поминули Генрика Гордого при виборі, а віддали свої голоси Конрадови з Гогенштавфів, що впроваджує в Нїмеччинї нову династию. Конрад зараз по вступленю на престіл зажадав від Генрика Гордого звороту Саксонїї, а коли Генрик сего не вчинив, відобрав єму Конрад не лише Саксонїю, але і Баварию. Мимо сего Генрик Гордий не упокорив ся, і розпочав борбу звістну в істориї під іменим борби Вельфів з ґібелїнами (Сторонників цїсарских звано ґібелїнами; сторонників Генрика Гордого і єго наслїдників Вельфами. Пізнїйше перенесено сї назви на італїйский ґрунт, де сторонників цїсаря називано Ґїбелїнами, а сторонників пап Вельфами). Серед борби з Конрадом III. помер Генрик Гордий полишивши по собі малолїтного сина Генрика Льва, котрому цїсар Конрад III. полишив Саксонїю. Забрану Вельфам Баварию надав Конрад III. свому природному братови австрийскому марґрафови Лєопольдови IV. з родини Бабенбергів.
Другий хрестоносний похід. 1147.—1149. Підчас першого хрестоносного походу повстало побіч Єрусалимского королївства, єще кілька малих християньских державок. Одну з них ґрафство Едессу здобули Турки 1144. На відомість про упадок Едесси постановили християни в друге виправити ся до Палєстини. Сьвятий Бернард, монах з монастиря в Клєрво, ходив по Франциї та Нїмеччинї і намовляв лицарів до нового хрестоносного походу. Єму удало ся намовити до участи в походї француского короля Людвика VII. і Конрада III. Виправа обидвох пануючих, помимо великих жертв, скінчила ся безуспішно, а обидва володарі вернули знеохочені з рештками християньских війск до Европи.
Рівночасно з другим хрестоносним походом двох нїмецких князїв, саский Генрик Лев і марґраф північної мархії Альбрехт Медвідь, напали на надлабских Словян, (які від часів Отона II. були независимими від Нїмеччини), підбили їх і знищили цїлковито. На здобутій земли заложив Альбрехт Медвідь Бранденбурску мархію, яка є колискою нинїшної прускої держави.
Фридерик I. Рудобородий (Барбаросса) 1152.—1190. Наслїдник Конрада III. Фридерик I. званий Рудобородим (Барбароссою) був через матїр посвояченим з Вельфами, тому постановив погодити ся з Генриком Львом саским князем. В тій цїли віддав єму Баварию, яку відобрав австрийскому марґрафови Генрикови Язомірґотови, котрому надав за се 1156. року привілєй, на підставі якого признав Австрию независимою від Бавариї і піднїс єї до княжого достоїньства.
Походи Фридерика I. до Італїї. Через борбу цїсарів з папами підупало значінє перших в Італїї. До сего Конрад III. через цїле своє житє не був в Італїї і італїйскими справами зовсїм не журив ся. В наслїдок сего льомбардскі міста освободили ся цїлковито з під цїсарскої зависимости. До найбільшого значіня дійшло місто Медиолян, яке підбило сусїдні міста і угнїтало їх. Італїйскі міста звернули ся до цїсаря Фридерика I. і просили помочи проти Медиоляну. Цїсар приняв послів з італїйских міст, і вислав лист до Медиолянцїв, в якім заказував їм угнетати італїйскі міста. Коли-ж Медиолян не услухав приказу цїсаря, виправив ся Фридерик I. до Італїї, упокорив Медиолян і Рим, а відтак скликав великий сойм на Ронкальских полях, на який покликав найславнїйших правників з унїверситету в Больонїї. На соймі установлено, що цїсар має право установляти у всїх містах північної Італїї урядників званих конзулями, до него належить битє монети, накладанє цла і т. п. Жадному містови не вільно воювати з другим, а свої кривди мають заносити перед цїсаря. Коли-ж Медиолян не хотїв признати цїсарских прав, обляг Фридерик Медиолян, здобув 1162. р. збурив, а мешканцям казав поселити ся в сусїдних селах і містах.
В хвили, коли Фридерик I. станув на вершку своєї могучости, виступає проти него новий ворог, а був ним папа Александер III. 1159.—1181. з котрим получили ся всї льомбардскі міста. Місто Медиолян відбудовано на ново, а в честь папи заложено нову кріпость Александрию. Фридерик виправив ся знов до Італїї і обляг Александрию. Але в рішаючій хвилї опустив Фридерика I. єго наймогучійший вазаль Генрик Лев, помимо сего, що Фридерик просив Генрика Льва дуже горячо не опускати єго. В битві під Лєняном 1176. (Legnano) Фридерик I. був побитим, а невдовзї потім погодив ся з папою і льомбардскими містами. Льомбардскі міста стали майже независимими, а цїсареви мали платити лише данину.
По поворотї з Італїї покарав Фридерик I. Генрика Льва, відобрав єму оба князївства (Баварию і Саксонїю) а полишив лише маленькі добра Бруншвик і Лїнебург. Баварию надав Фридерик Вітельзбахам, котрі панують там до нинї.
При кінци житя взяв Фридерик I. участь в третім хрестоноснім походї.
Третий хрестоносний похід. 1189.—1192. В роцї 1187. побив єгипетский султан Салядин послїдного єрусалимского короля під Гіттін і здобув Єрусалим. На відомість про упадок Єрусалима постановив старий цїсар виправити ся до Палєстини. Крім цїсаря взяли участь в походї анґлїйский король Ришард Львине серце, француский Филип II. Авґуст і австрийский князь Лєопольд V. Французи і Анґлїйцї поплили до Палєстини морем, а Фридерик пішов сушею через Угорщину, прибув до Царгороду і переправив ся через Босфор до Малої Азиї. Серед великих трудів, спраги і голоду удало ся цїсареви прийти до міста Іконїюм, де віднїс славну побіду, а відтак прибув над ріку Селєф, (Калїкаднус). На ріцї був вузенький міст, тому війско переправляло ся дуже поволи. Се знетерпеливило цїсаря, він нагнав коня і кинув ся в ріку. Якраз тогди ріка була візбрала, филї пірвали цїсаря і поякимсь часї видобуто Фридерика I. вже неживого.
Нїмецке війско повів Лєопольд V. австрийский князь. Він прибув до Палєстини і став облягати місто Аккон. Під Аккон прибули францускі і анґлїйскі війска, які плили морем але при здобутю міста Аккону, гордий анґлїйский король, скинув з мурів міста австрийску хоругов і подоптав ногами. Сим образив ся Лєопольд V. і вернув з нїмецким війском домів. Невдовзї потім посварив ся Ришард з Филипом II. Авґустом, в наслїдок чого Филип відплив з француским війском до Франциї. Ришард Львине серце лишив ся сам, побивав вправдї поодинокі віддїли музулман, але не мав анї сили, анї здібностий на се, щоб побити Салядина в рішаючій битві. Коли-ж довідав ся, що в Анґлїї виступив проти него єго брат Іван, заключив з Салядином мир, в якім одержали християни побережний пас від Тира до Яфи і вільний доступ до сьвятих місць.
Підчас повороту до Анґлїї, дістав ся Ришард до неволї Лєопольда V. а відтак нїмецкого цїсаря Генрика VI. звідки висвободив ся за зложенєм великого окупу. (Оповіданє про анґлїйского поета Бльонделя).