Всесвітна історія/II/Східно-римска держава за цїсаря Юстинїяна і його наслїдників

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
§ 5.

Юстинїян. 527.—565. Цїсар Теодозий Великий подїлив 385. р. римску державу на дві части і від сеї хвилї римска держава вже ніколи не злучила ся в одну цілість. Західно-римска держава упала вже в несповна сто лїт по подїлї 476. р. а східно-римска перестояла єще довгі віки і удержала ся аж до 1453. У східно-римскій державі мали перевагу Греки, тому і єї називають часто грецкою, або від столицї Візантиї, візантийскою.

Візантийске цїсарство приходить до великого значіня за цїсаря Юстинїяна, котрий постановив відновити давну римску державу.

Тому висилає він свого вожда Белїзара 533. р. проти Вандалів, котрих Белїзар побив, їх короля Ґелїмера взяв до неволї, а край Вандалів прилучив до грецкої держави 534. р. По війнї з Вандалами розпочав Юстинїян війну з Остроґотами в Італїї, а єго вожди Белїзар і Нарз здобули Італїю і прилучили до Грецкої держави. Не так щасливим був Юстинїян в борбі з Перзами, від котрих мусїв мир окупити золотом.

Не меньшу славу як побідами придбав собі Юстинїян яко законодавець. На єго приказ учені правники списали всі давні закони звані Corpus iuris civilis, значить, збірник горожанських прав. Сї закони є до нинї підставою цивільного права всїх народів.

Візантийска держава по Юстинїянї Зараз по смерти Юстинїяна починає візантийска держава підупадати. За єго найблизших наслїдників занимають Льонґобарди Італїю, пропадає Сирия, Палєстина і Єгипет, які дістають ся в руки Арабів. Від півночи натискають на державу Болгари, а на сходї Араби занимають не лише найважнїйші острови Егейского моря, але наїздять на сам Царгород, який удало ся Грекам оборонити лише при помочи грецкого підводного огня, яким спалили арабску фльоту.

Рівночасно у внутрі держави ведуть ся вічні полїтичні і релїґійні борби. Часті революциї доводять до численних змін на царскім престолї. Грецкий нарід позбавлений цїлковито впливу на полїтику, кинув ся у вир релїґійних спорів, з помежи яких найважнїйшим був спір о почитуванє образів т. зв. іконоборство. Цїсар Лев Ісаврик казав (726. р.) знищили всї образи сьвятих, яким денеякі хотіли віддавати божі почести, чим викликав висше як столїтну борбу, яку закінчив собор в Нїкєї, де рішено, що образів не можна убожати, а лише почитати сьвятих, яких сї образи представляють.

Найдавнїйші христянські будови. Перші будови християн вяжуть ся тісно зі строгими переслїдуванями. Щоби бути безпечними перед ворогами, сходили ся християни в підземних печерах, званих катакомбами. Катакомби се підземні коритарі, по боках яких знаходили ся кімнати троякого рода. Найменьші кімнати були призначені на гроби звичайних християн. Тіла померших вкладано в викуте заглубленє і замикано камяною плитою, на котрій бито імя і назвище помершого. Більші кімнати були призначені на гроби сьвященників та мучеників. Третого рода кімнати, більші простором, служили на сходини християн і на відправу християньских богослужень. Стїни сих кімнат украшувано малюнками, які звичайно представляли Ісуса Христа несучого вівцю, сьв. Петра, або Мойсея ударяючого палицею о скалу, з явої випливала вода.

По медиоляньскім едиктї, яким узнав цїсар Константин Великий християньство державною релїґією, христяни розпочали будову церквий на взір римских будівель званих базиліками. Церква в стилю базиліки складала ся звичайно з трех частий. 1) З части повздовжної, яка виглядала як прямокутник і була поділена рядами стовпів на 3 або 5 частин званих навами; 2) з части поперечної і 3) випуклої абсиди, де були призначені місця для єпископів і сьвященників.

a
2.
б
в
I. II. III.

а — абсида
б — поперечна часть
в — повздовжна часть
I. II. III. — нави II. головна нава І. III. побічні
······· ряди стовпців
2. вівтар.

Поміж поперечною частию а абсидою (рідше помежи поперечною а повздовжною частию) знаходив ся вівтар. Над вівтарем взносив ся бальдахим, а над бальдахимом великий лук, (на стовпах) окрашений мозаїкою або звичайними малюнками.

За часів цїсаря Юстинїяна розвиває ся новий стиль, що носить назву візантийский. Головною прикметою сего стилю є квадратова будова, над якою взносить ся висока копула. В рогах квадрату ставлено чотири стовпи получені з собою великими луками, на яких спочивала копула. Се є головна річ в візантийским стилю, всї додатки до будови, як абсида, бічні пави, передсїнки грають вже підрядну ролю. Найкрасшою памяткою візантийского стилю є церков сьв. Софії в Царгородї, побудована за Юстинїяна І. нинї замінена вона на турецкий мечет. Візантийский стиль приняв ся сильно на Руси і в Московщині, де єще нинї богато церквий будує ся в сим стилю.