Сьвітлий образе привиду милого,
Не злїтай перед очи менї,
Не воруш мого серця безсилого,
Що шукає спокою у снї.
Не чаруй мене знову оманами,
Не розплющуй обважених вій;
Палкі мрії відібють ся ранами,
Ласки викличуть стогін новий.
До мого забуття всесцїлющого
Не приторкуй ся розмахом крил…
Що краплина роси для вмирущого,
Для того хто конає без сил?
Струни щастя на віки вривають ся…
Все нїміє, за гуком мре гук…
Тїни люблені мовчки прощають ся…
Дай же, дай відпочити, без мук!
