Був у мене товариш коханий;
Поруч з ним і на смерть ми пішли.
На веснї життя нашого раннїй
Ми дружити у двох почали.
Бій кипів, скрізь валяли ся трупи;
Задзисчала тут куля в диму;
Пав товариш до мертвої купи, —
Не вставати вже більше йому!
Не стихало гармат завивання,
Не спинявсь розлютований враг;
Через силу мій друг на прощання
Свою руку до мене простяг.
Та не вспів я руки його взяти
Перед тим, як він кровю істїк…
Бо рушницю прийшлось набивати.
Прощавай, друже милий, на вік!
